Фріц Айзель

Фріц Айзель
нім. Fritz Eisel Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження27 березня 1929(1929-03-27)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лаутербах, Гіссен, Гессен, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть19 вересня 2010(2010-09-19)[1] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Ланген-Брюц, Людвігслюст-Пархім, Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникДрезденська академія мистецтвd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиCarla Kalkbrennerd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїNational Gallery of Modern Artd, Державні художні зібрання Дрездена і Нова національна галерея Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Фріц Айзель у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Фріц Айзель (нім. Fritz Eisel; 27 березня 1929, Лаутербах — 19 вересня 2010, Ланген-Брюц) — німецький художник та графічний митець[2][3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

З 1947 по 1950 рік Фріц Айзель навчався в Університеті архітектури та образотворчого мистецтва на факультеті образотворчого мистецтва у Веймарі[4]. Серед його вчителів були Ганнс Гофман-Ледерер і Фріц Ден, за якими він у 1950 році перевівся у Дрезденський університет образотворчих мистецтв. У 1952 році він поїхав на навчання в Ленінград в Державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Рєпіна Академії мистецтв СРСР, де працював з Борисом Йогансоном до 1957 року.

З 1957 по 1959 рік Айзель знову жив у Дрездені й працював художником. У 1958 році отримав мистецьку премію Товариства німецько-радянської дружби. У 1959 році він переїхав до Потсдама, де з 1965 по 1970 рік був директором Історичного меморіалу Потсдамської угоди в палаці Цецилієнгоф[5]. У 1970 році обійняв посаду в Дрезденському університеті образотворчих мистецтв, де у 1973 році був призначений професором та був його ректором з 1975 по 1979 рік. З 1982 року жив і працював художником у Ланген Брютці. Викладав у Технічному училищі прикладного мистецтва в Гайлігендаммі з 1985 по 1994 рік[6] і в Окружній академії культури у Шверіні з 1986 по 1988 рік.

Від його шлюбу з Крістою Айзель, уродженою Лерш, у 1951 році народилося двоє дітей: художник і графік Пауль Айзель і журналістка та письменниця Карла Калкбреннер. Серед його онуків — музиканти та музичні продюсери Пауль і Фріц Калькбреннер.

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]
  • 1958 Мистецька премія Товариства німецько-радянської дружби
  • 1961 Премія імені Теодора Фонтане Потсдамського округу
  • 1973: золота медаль Артура Беккера
  • 1975 Мистецька премія НДР
  • 1977: Премія імені Мартіна Андерсена-Нексе від міста Дрезден

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  2. ↑ Fritz Eisel. Kunst in der DDR. „Bildatlas: Kunst in der DDR“ – ein Verbundprojekt gefördert vom Bundesministerium für Bildung und Forschung. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 13 березня 2015.
  3. ↑ Lisa Jürß (24 вересня 2010). Fritz Eisel (Langen Brützer Maler) gestorben. Gemeinde Langen Brütz. Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 13 березня 2015.
  4. ↑ Rainer Krauß: spektrum – Bildende Künstler der DDR an der Hochschule für Baukunst und Bildende Künste Weimar 1946–1951. Druckhaus Weimar, Weimar.
  5. ↑ Erika Herbrig: Chefin in Cecilienhof. Die Leiterin der Gedenkstätte des Potsdamer Abkommens erinnert sich. Verlag am Park, Berlin, ISBN 978-3-947094-70-7, S. 46–47.
  6. ↑ Fritz Eisel - Kunst in der DDR / Künstler. www.bildatlas-ddr-kunst.de. Процитовано 10 липня 2024.