Х-38

Х-38
Основні характеристики
Тип: ракета «повітря-поверхня»
Наведення: Інерційне + ГСН (ГЛОНАСС / Лазерна / Тепловізійна / Активна радіолокаційна)
Розробник: корпорація «Тактичне ракетне озброєння»
Стан: на озброєнні з грудня 2012 року[1]
Бойові характеристики
Дальність пуску: від 3[2] до 40 км[3]
КІВ: ?
Максимальна швидкість: 2,2 Маха[2]
Швидкості носія: 15 — 450 м / с[2] (54 — 1620 км / год)
Висоти носія: 200 — 12 000 м[2]
Масо-габаритні розміри
Довжина: 4,2 м[3]
Діаметр: 0,31 м[3]
Стартова маса: 520 кг[3]
Маса бойової частини: 250 кг[3]
Маса ВР: в залежності від типу бойової частини
Тип двигуна: дворежимний РДТТ[2]
Сумісність
Катапультні пристрої: АКУ-58
Доступні носії: Су-35, МіГ-35[4], ПАК ФА, можливе застосування з інших типів літаків та гелікоптерів[3]

Х-38 — російська високоточна авіаційна ракета класу «повітря-поверхня» малого радіусу дії. Призначена для знищення широкого кола цілей: бронетехніки, надводних кораблів та підводних човнів у надводному положенні, а також інших, як укріплених, так і легкоуразливих, одиночних та групових цілей. Прийнято на озброєння наприкінці 2012 року.

Розроблена корпорацією «Тактичне ракетне озброєння».

Призначена для озброєння перспективних російських авіаційних комплексів 5-го покоління, а також деяких літаків 4-го покоління[5].

Історія створення

[ред. | ред. код]

Робота над ракетою була розпочата на початку 1990-х років[6]. Вперше ракета була продемонстрована на МАКС-2007[7].

Конструкція

[ред. | ред. код]
Ескіз ракети Х-38

Особливістю конструкції ракети є те, що в залежності від умов на театрі військових дій для враження різних типів цілей ракета може оснащуватися не тільки різними головками самонаведення, а й різними бойовими частинами, що суттєво розширює коло можливих цілей.

У разі запуску з гелікоптерів у кормовій частині ракети встановлюються стартові прискорювачі, що забезпечують досягнення необхідної початкової швидкості.

Для зниження обмежень руху носія в ракеті застосований дуже широкий кут по пеленгу цілі ±80° в горизонтальній площині[2], можливо з нашлемною цілевказівкою.

У порівнянні з ракетами сімейств Х-25 і Х-29 у Х-38 суттєво збільшено призначені ресурси по зльотах/посадках, нальоту під носієм, напрацювання апаратури на відмову, термін служби ракети збільшено до 10 років[2]

У 2015 році корпорацією «Тактичне ракетне озброєння» на базі ракети Х-38 були розроблені «ракето-бомби» «Гром-1» та «Гром-2» (експортні варіанти — «Гром-Е1» та «Гром-Е2»). «Гром-1» — керована ракета з потужною бойовою частиною, загальною масою 520 кг. «Гром-2» — бомба, що планує, у якої на місці двигуна розташовується ще одна бойова частина вагою 165 кілограмів при загальній вазі 598 кілограмів.[8]

Модифікації

[ред. | ред. код]
Х-38МЛЕ на виставці Армія-2022. Добре видно укорочене крило та лазерну ГСН.

Ракети сімейства Х-38 є модульними. Залежно від передбачуваного типу цілі на ракету можуть бути встановлені різні бойові частини та головки самонаведення.

Наведення всіх модифікацій є комбінованим — на маршовій ділянці ракета управляється інерційним способом, але в кінцевій ділянці траєкторії переходить на самонаведення.

  • Х-38МЛЕ — модифікація ракети з лазерною ГСН[3]
  • Х-38МКЕ — модифікація ракети із супутниковою навігацією ГЛОНАСС[3]
  • Х-38МТЕ — модифікація ракети з тепловізійною ГСН[3]
  • Х-38МАЕ — модифікація ракети з активною радіолокаційною ГСН[3]

Залежно від завдання на ракеті можуть застосовуватись різні бойові частини:

Х-38 на підсувному пілоні винищувача Су-35С. МАКС-2009
Х-38 із складеним крилом. МАКС-2009

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Александр Михайлов, Дмитрий Бальбуров (13 січня 2013). ВВС приняли на вооружение ГЛОНАСС-ракету (рос.). Известия. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 2 липня 2013.  {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  2. ↑ а б в г д е ж КТРВ рекламирует управляемые ракеты — РВВ-МД, РВВ-СД и др… (рос.). сайт о ракетной технике и технологии :: MISSILES.RU. Архів оригіналу за 28 серпня 2009. Процитовано 11 жовтня 2009.  {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка) [Архівовано 2009-08-28 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б в г д е ж и к л ОАО "Корпорация Тактическое Ракетное Вооружение". Ракета Х-38МЭ (рос.). Архів оригіналу за 26 серпня 2009. Процитовано 6 травня 2009.  {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  4. ↑ Александр Велович. Приз в $12 млрд (рос.). «Авиасалоны мира». Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 11 жовтня 2009.  {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  5. ↑ ИНТЕРФАКС-АВН. Работы по УАСП требуют господдержки (рос.). missiles.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2009.  {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка) [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  6. ↑ АРМС-ТАСС (13 листопада 2006). Россия отстает с разработкой авиационных средств поражения (рос.). Новости ВПК. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. Процитовано 6 травня 2009.  {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  7. ↑ Руслан Пухов (8 грудня 2008). ЗАТО МЫ ДЕЛАЕМ РАКЕТЫ (рос.). Журнал «Профиль». Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 6 травня 2009.  {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  8. ↑ Производитель раскрыл характеристики новейших авиационных средств поражения «Гром». Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2019.