Чайка (фільм, 2015)

Чайка
рос. Чайка
Жанрдокументальний фільм-розслідування
РежисерОлексій Навальний
У головних
ролях		Чайка Юрій Якович, Artem Chaikad, Цапок Сергій Вікторович, Albina Kovalyovad, Dmitry Berdnikovd, Gennady Lopatind, Олексій Навальний і Соболь Любов Едуардівна Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяФонд боротьби з корупцією
Дистриб'юторФонд боротьби з корупцією
Тривалість43 хв.
Моваросійська
КраїнаРосія Росія
Рік2015
Кошторис250 000 ₽ Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 8137040
НаступнийВін вам не Дімон Редагувати інформацію у Вікіданих
chaika.navalny.com Редагувати інформацію у Вікіданих

«Чайка» (рос. Чайка) — російський документальний фільм-розслідування Фонду боротьби з корупцією (ФБК), вперше опублікований 1 грудня 2015 року на відеохостингу YouTube, де станом на листопад 2021 року налічує понад 25 млн переглядів.

У фільмі розповідається про діяльність наближених до генерального прокурора РФ (2006—2020) Юрія Чайки осіб, включаючи його близьких родичів та родичів його підлеглих. У фільмі представлені дані про фінансові махінації та злочини Юрія Чайки та його оточення, зокрема про відмивання грошей та зв'язок з бандою Цапков.

У грудні 2015 року фільм отримав спеціальний приз на міжнародному фестивалі документального кіно «Артдокфест».

У 2016 році, на запит «Фонду боротьби з корупцією», прокуратура Швейцарії перевірила діяльність синів Юрія Чайки, а також пов'язаних з ними осіб та компаній, але не виявила фактів відмивання грошей.

Фільм, на думку журналістів, став приводом для ухвалення законопроєкту про заборону дітям і дружинам чиновників мати свій бізнес.

Зміст

[ред. | ред. код]

Фільм є кримінальною драмою в п'яти частинах:

  1. Греція. Про готель Артема Чайки в Греції, віллі з видом на гору Афон та зв'язки генпрокуратури з Цапковською ОЗУ.
  2. Швейцарія Про резидентську візу, дім та рахунки сина генпрокурора у Швейцарії.
  3. Іркутськ. Про те, як Артем Чайка та його люди брали участь у рейдерському захопленні Верхньоленського пароплавства та викрали у держави 12 судів класу річка-море.
  4. Артем. Артем Чайка виявився бенефіціаром Тиретського солерудника, компанії з видобутку щебеню, та будівельником торговельного комплексу в Митищах.
  5. Ігор. Як компанії, пов'язані з 27-річним сином генпрокурора, змогли отримати держзамовлення на 300 млрд рублів.

Хід розслідування та створення фільму

[ред. | ред. код]

Відділ розслідувань ФБК вів справу півтора року, попутно працюючи з іншими кейсами. Сам Навальний оцінив бюджет фільму у 250 000 рублів, уточнивши: «Нам, щоправда, багато чого обійшлося безкоштовно або дуже дешево — люди допомагають з ідейних міркувань»[1].

Вихід

[ред. | ред. код]

Тизер і трейлер до фільму були представлені 30 листопада 2015 року[2][3]. Наступного дня фільм був оприлюднений неприбутковою організацією Олексія Навального «Фонд боротьби з корупцією», і розповідає, на думку авторів, про злочинну діяльність синів генерального прокурора Російської Федерації Юрія Чайки та близьких до нього, у тому числі з професійної діяльності осіб[4][5][6]. За перші дві доби фільм набрав 1,4 млн. переглядів на офіційному каналі ФБК[7]. Перегляд фільму доступний з субтитрами семи мовами: англійською, болгарською, іспанською, німецькою, польською, російською, фінською.

Менш ніж за 2 місяці кількість переглядів перевищила 5 млн, і 26 січня 2016 року «Фонд боротьби з корупцією» представив англомовну версію фільму, яка набрала понад 200 тис. переглядів та 6 тис. вподобайок.

Фільм «Чайка» на фестивалі Артдокфест-2015

[ред. | ред. код]

2 грудня 2015 стало відомо, що фільм «Чайка» включений до програми фестивалю документального кіно «Артдокфест», який пройде в Москві та Петербурзі з 8 по 16 грудня 2015[8]. Президент фестивалю Віталій Манський заявив із цього приводу: «Я не високої думки про те, як кінематографічно зроблено цей фільм. Але ми усвідомлено його включили до спецпрограми фільмів „АртдокСеть“, зроблених для інтернету. Фільм „Чайка“ за добу переглянули понад 700 тисяч людей. Це знак величезного інтересу суспільства до того, що може розповісти їм документальне кіно. І ми не вважаємо, що маємо право бути осторонь інтересів суспільства»[8].

8 грудня 2015 року російське міністерство культури попередило організаторів «Артдокфест» про відповідальність за показ фільмів без прокатного посвідчення, включаючи фільм «Чайка». Відповідаючи на запитання журналістів про можливі наслідки нагородження авторів фільму про дітей Юрія Чайки, Манський сказав: «Якби я боявся чогось у цьому житті, я жив би зовсім іншим життям. Я нічого не боюся, переконаний, що маю рацію, а не ті люди, які захопили міністерство культури та перетворили його на ганебний заклад, який рано чи пізно буде соромитися тих років, коли вони проводили політику знищення російської культури»[9].

Фільм «Чайка» став переможцем фестивалю в номінації «АртдокМережа»[10][11][12]. Підсумки цієї номінації підбивало не журі, а відкрите Інтернет-голосування. Під час урочистої церемонії нагородження у столичному кінотеатрі «Горизонт» Олексій Навальний заявив, що він не є режисером фільму, справжній режисер вважав за краще не розкривати своє ім'я[10].

Реакція

[ред. | ред. код]

Росія

[ред. | ред. код]

Згідно з дослідженням Левада-центру, проведеного в середині грудня 2015 року, про фільм «Чайка» так чи інакше знало 38% росіян. При цьому 82% росіян, які чули про фільм, вважають описані у фільмі корупційні схеми та зв'язки зі злочинними угрупованнями типовим явищем для сучасної російської влади[13]. 28% респондентів вважали, що оприлюднення розслідування не буде «мати жодних наслідків», стільки ж допускало, що Чайка може бути відправлений у відставку[14].

3 грудня секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев на запитання, чи треба проводити такі перевірки у разі Чайки, сказав, що «до всіх людей має бути однакове ставлення», і тим самим допустив проведення перевірок щодо сім'ї генерального прокурора.

У своїй офіційній заяві від 3 грудня Генеральний прокурор РФ Юрій Чайка назвав фільм рекомендованим, а викладені в ньому факти брехливими[15][16][17]. Олексій Навальний, своєю чергою, заявив, що Фонд боротьби з корупцією подасть щодо генпрокурора Юрія Чайки позов про захист честі, гідності та ділової репутації[18]. 4 грудня юрист ФБК Іван Жданов повідомив на своїй сторінці в одній із соціальних мереж, що «Фонд боротьби з корупцією» подав до Пресненського районного суду Москви позов до генерального прокурора Росії Юрія Чайки на захист честі, гідності та ділової репутації авторів розслідування щодо діяльності сина. генпрокурора Артема Чайки[19][20].

7 грудня прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що інформація з фільму не викликала інтересу у Кремля: «Там не йдеться про генпрокурора, там йдеться про його повнолітніх синів»[21], проте, у фільмі згадуються високопоставлені прокурори, які мають ставлення до «гральної справи», рейдерських захоплень та зв'язків з організованою злочинністю.

10 грудня координатор організації «Національно-визвольний рух» і депутат Державної Думи РФ Євген Федоров заявив, що хоча «особисто не дивився цей матеріал з принципових міркувань», але «сама подача Навальним розслідування — це звичайно, 100% замовний матеріал, спрямований на дестабілізацію, ослаблення російського правоохоронного сектора в умовах підготовки іноземного вторгнення та майдану»[22].

Міністр культури РФ Володимир Мединський 15 грудня прокоментував свій виступ на відкритті 5-зіркового готелю «Pomegranate» на грецькому півострові Халкідікі, про який йшлося у фільмі: «Я у свій вихідний день туди поїхав, зустрічався з міністром культури Греції. Ми готуємо проведення перехресного Року Греції та Росії. Це моя робота». Також Мединський заявив, що в Росії «практично помер жанр журналістського розслідування, і представники ЗМІ не намагаються докопатися до суті речей»[23].

Тоді ж депутат Державної думи Дмитро Гудков направив запит до Слідчого комітету Росії з проханням надати інформацію про заступника генпрокурора Геннадії Лопатіну та його колишню дружину, яких автори фільму звинуватили у веденні спільного бізнесу з дружинами головних фігурантів справи про вбивства в станиці Кущевська[24]. З погляду рядових співробітників прокуратури, ситуація в їхньому відомстві описана правильно і відповідає дійсності[25].

Законопроєкт про заборону сімейності

[ред. | ред. код]

Фільм «Чайка», на думку журналістів, послужив «спусковим гачком» для створення законопроєкту про заборону подружжю та повнолітнім дітям чиновників мати свій бізнес[26][27]. Законопроєкт внесла до Державної думи партія ЛДПР, автори законопроєкту — лідер ЛДПР Володимир Жириновський і перший заступник голови фракції в думі Олексій Діденко[26]. У пояснювальній записці до документа йдеться, що з 2008 року в Росії діє положення, що чиновники не можуть займатися підприємництвом або брати участь в управлінні господарським підприємством, проте щодо членів сімей чиновників такого закону досі немає[28]. Федеральний закон, якби він був прийнятий, набув чинності з 1 квітня 2016 року. Аналогічну ініціативу внесла до Думи та КПРФ, проте трохи в іншому формулюванні[26].

Швейцарія

[ред. | ред. код]

8 грудня 2015 року «Фонд боротьби з корупцією» направив до прокуратури Швейцарії скаргу на Артема Чайку, складену на підставі підозр у відмиванні грошей. У скарзі згадувалися сини генпрокурора РФ Артем та Ігор Чайки, а також інші особи, фірми, банківські рахунки та нерухомість, ймовірно пов'язані з ними. Для того, щоб унеможливити упередженість перевірки, прокуратура доручила розслідування спеціальному підрозділу поліції в Лугано, який розслідує «білокомірцева» злочинність. У ході перевірки підтвердилася інформація про перебування у Швейцарії названих у скарзі осіб та їх зв'язок із компанією, що згадувалася в скарзі. Проте фактів відмивання грошей виявлено не було[29][30]. Пізніше Артем Чайка отримав повідомлення від прокуратури Швейцарії про відсутність претензій до нього. Також, на підставі власного звернення, Артем Чайка отримав від офіційних осіб Греції повідомлення, в якому йшлося про законність проведеної ним у Греції угоди щодо придбання готелю на острові Халкідікі.

Вплив на культуру

[ред. | ред. код]

3 лютого 2016 року вийшов музичний відеокліп російського панк-рок -гурту Pussy Riot під назвою «Чайка», присвячений «російській державній мафії». У сатиричному кліпі одягнена в прокурорський мундир солістка групи Надія Толоконнікова зображує генерального прокурора Росії Юрія Чайку[31][32][33][34][35][36][37][38][39]. За 2 дні відео набрав понад мільйон переглядів, а через п'ять років налічує понад 4 млн переглядів. За словами Толоконнікової, у героїв відео згодом були проблеми з роботодавцями[40].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Юлия Судакова (4 грудня 2015). Навальный рассказал, сколько стоил фильм 'Чайка'. Rusbase (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 29 січня 2021.
  2. ↑ «Чайка». Тизер фильма Фонда борьбы с коррупцией. на YouTube (21 сек)
  3. ↑ Скоро: фильм Фонда борьбы с коррупцией на YouTube (59 сек)
  4. ↑ Чайка. Расследование про бизнес детей генпрокурора. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 5 грудня 2015.
  5. ↑ Кремль пропустил расследование ФБК про семью генпрокурора. meduza.io. Meduza. 1 грудня 2015. Архів оригіналу за 2 грудня 2015. Процитовано 2 грудня 2015. ФБК опубликовал фильм и большой текст про бизнес сыновей Юрия Чайки днём 1 декабря.
  6. ↑ Фонд Навального нашёл у партнёра сына Чайки связи с Цапками (рос.). Forbes. Архів оригіналу за 3 грудня 2015. Процитовано 5 грудня 2015.
  7. ↑ Фильм «Чайка» получил специальный приз на фестивале документального кино «Артдокфест» Архівна копія на сайті Wayback Machine. — gordonua.com — 17 грудня 2015 г.
  8. ↑ а б Фильм «Чайка» включен в программу «Артдокфеста». Colta.ru (рос.). 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  9. ↑ Минкульт пригрозил «Артдокфесту» последствиями за фильм о Чайке. Новая газета. 08.12.2015. Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 8 грудня 2015.
  10. ↑ а б Алёна Вершинина (17 грудня 2015). Алёна Вершинина: Артдокфест-2015. Документальное кино как акт гражданского мужества. Эхо Москвы (рос.). Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  11. ↑ Фильм ФБК «Чайка» получил специальный приз на «Артдокфесте». tvrain.ru (рос.). 16 грудня 2015. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 1 лютого 2021.
  12. ↑ Навальный получил приз «Артдокфеста» за фильм ФБК про Чайку. Meduza (рос.). 16 грудня 2015. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  13. ↑ Елена Мухаметшина (23 грудня 2015). О фильме Навального про генпрокурора Чайку знают 38% россиян – «Левада-центр». Ведомости (рос.). Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  14. ↑ Андрей Перцев. Про фильм «Чайка» о семье генпрокурора знает почти половина россиян // Коммерсантъ. — 2015. — Число 23. — 12. Архівовано з джерела 12 лютого 2021.
  15. ↑ Генпрокурор РФ назвал лживыми и беспочвенными обвинения Фонда борьбы с коррупцией. Архівна копія на сайті Wayback Machine. // ТАСС, 03.12.2015
  16. ↑ Чайка назвал заказными и лживыми сведения Фонда борьбы с коррупцией (рос.). Interfax. 3 декабря 2015 в 10:34. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 4 грудня 2015. «Для меня очевидно, что это заказ, выполненный явно не на деньги исполнителей. Большие деньги! Изложенные сведения носят заведомо лживый характер и не имеют под собой никакой почвы», - сказал генпрокурор, отвечая на вопрос «Интерфакса» по окончании торжественного мероприятия, посвященного Дню юриста, в четверг. Чайка также отметил, что ему известны авторы и заказчики этого «вброса», и он готов в ближайшее время обнародовать эти данные. «Мне абсолютно ясно, кто и что за этим стоит. Думаю, в скором будущем я это озвучу», — сказал генпрокурор. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  17. ↑ Генпрокурор Чайка после вручения наград «За верность закону» высказался о предполагаемой связи его сыновей с криминалом. Newsru.com. 3 декабря 2015 г., 10:41. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 4 лютого 2014. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |accessyear= (довідка)
  18. ↑ Навальный пообещал подать в суд на генпрокурора Чайку (рос.). Interfax. 3 грудня 2015. Архів оригіналу за 5 грудня 2015. Процитовано 4 грудня 2015. «Пригласим его (Юрия Чайку — Interfax) и попросим показать в нашем расследовании место, где «заказ», «заведомо лживый характер». Объяснить кто заплатил «большие деньги». И, конечно, у Чайки будет отличная возможность «озвучить кто и что за этим стоит», - заявил Навальный. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  19. ↑ Фонд Навального подал иск к генпрокурору Чайке (рос.). Slon.ru. 4 грудня 2015. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |accessyear= (довідка)
  20. ↑ Николай Сергеев. «Депутаты поддержали генпрокурора». Коммерсант. 04.12.2015. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 8 грудня 2015.
  21. ↑ Кремль оградил генпрокурора от обвинений Навального в адрес сына. Finanz.ru (рос.). 10.12.2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 29 січня 2021. [Архівовано 2016-09-10 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Чайка Политическая атака на генпрокурора Комментарии Евгения Фёдорова 10 12 15 на YouTube
  23. ↑ Мединский прокомментировал выступление на открытии отеля из фильма ФБК. РБК (рос.). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 1 лютого 2021.
  24. ↑ Гудков просит СКР проверить замгенпрокурора из-за расследования ФБК. Коммерсант. 15.12.2015[недоступне посилання з Июнь 2019]
  25. ↑ «Оправдательный приговор — это как падающая звезда» [Архівовано 2017-03-07 у Wayback Machine.] primechaniya.ru от 14.05.2016: "Про Чайку, конечно, все в курсе, как там дела делаются, и фильм Навального смотрели многие. Ну, покивали головами: «Все так. Работаем дальше. Что тут сделаешь? Стачку не устроишь».
  26. ↑ а б в Елизавета Паршукова (13 січня 2016). Запрет на семейственность (рос.). Интерфакс. Процитовано 5 лютого 2021.
  27. ↑ ЛДПР внесла в Госдуму законопроект о запрете детям чиновников заниматься бизнесом. Коммерсантъ (рос.). 12 січня 2016. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2021.
  28. ↑ В Госдуму внесли законопроект о запрете детям чиновников вести бизнес. РБК (рос.). 12 січня 2016. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 5 лютого 2021.
  29. ↑ Прокуратура Швейцарии: Артем Чайка не замечен в отмывании денег. Bbc.com (рос.). 28 березня 2016. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 28 березня 2017.
  30. ↑ Прокуратура Швейцарии подтвердила отказ расследовать запрос о сыне Чайки. Rbc.ru (рос.). 28 березня 2016. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 28 березня 2017.
  31. ↑ Pussy Riot выпустили клип «Чайка». Wonderzine (рос.). 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 5 лютого 2021.
  32. ↑ Скандальная группа Pussy Riot сняла клип про Юрия Чайку. Dp.ru (рос.). 3 лютого 2016. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 5 лютого 2021.
  33. ↑ Виктория Владимирова (03.02.16). Виктория Владимирова. Pussy Riot выпустили клип о Чайке. Snob.ru (рос.). Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  34. ↑ Олег Баранов (3 лютого 2016). «Чайка»: Толоконникова читает рэп под музыку создателя TV on the Radio. Афиша Daily (рос.). Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  35. ↑ Kramer, Andrew E. (3 лютого 2016). Pussy Riot Video Mocks Russian Prosecutor Accused of Corruption (Published 2016). The New York Times. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  36. ↑ Pussy Riot is back in high heels to tackle corruption. Deutsche Welle (англ.). 04.02.2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  37. ↑ Anna Shamanska (3 лютого 2016). 'I'm A Patriot:' Pussy Riot Strikes At Russian Prosecutor. Radio Free Europe/Radio Liberty (англ.). Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  38. ↑ Miriam Elder[en] (3 лютого 2016). So Pussy Riot Are Actually A Band Now. BuzzFeed News (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2021. {{cite web}}: Перевірте значення |last= (довідка)
  39. ↑ Dory Carr-Harris (3 лютого 2016). Watch the Premiere of Pussy Riot's New Video 'CHAIKA'. Vice.com (англ.). Процитовано 5 лютого 2021.
  40. ↑ Андрей Козенко (при участии Евгения Берга) (17 серпня 2017). Pussy Riot. Пять лет спустя Андрей Козенко рассказывает, что стало с участницами и участниками самого сюрреалистического процесса в новейшей истории России. Meduza.io (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]