Чарльз Голройд | |
---|---|
Народився |
9 квітня 1861[1][2][…] Лідс, Західний Йоркшир, Велика Британія |
Помер |
17 листопада 1917[1][2][…] (56 років) Лондон, Сполучене Королівство |
Країна | Велика Британія[4] |
Діяльність | художник, графік, куратор мистецької виставки, мистецтвознавець, унаочнювач, куратор |
Галузь | образотворче мистецтво[5] |
Знання мов | англійська[6][5] |
Роки активності | 1876[1] — 1917[1] |
У шлюбі з | Фанні Голройд |
Нагороди | |
Сер Чарльз Голройд (англ. Charles Holroyd; 9 квітня 1861 — 17 листопада 1917) — англійський художник і куратор. Хранитель галереї Тейт з 1897 по 1906 рік і директор Національної галереї з 1906 по 1916 рік.
Чарльз Голройд народився в Поттерньютоні, Лідс, навчався в гімназії Лідса, а потім у Йоркширському науковому коледжі на гірничому інженерному факультеті[7]. З 1880 по 1884 рік він здобув художню освіту під керівництвом професора Альфонса Легро в школі образотворчого мистецтва Слейда Університетського коледжу Лондона, викладаючи там з 1885 по 1891 роки[7]. Голройд, Вільям Странґ і Дж. Б. Кларк є трьома учнями Легро, згаданими в «Історії гравіювання та офорту» (англ. A History of Engraving and Etching) Артура М. Гінда[8].
Після шести місяців у Ньюліні, де він написав свою першу картину, виставлену в Королівській академії мистецтв, «Рибалки лагодять вітрила» (англ. Fishermen Mending a Sail; 1885), він отримав стипендію на подорож і два роки навчався в Італії, перебування там сильно вплинуло на його мистецтво[9]. У Римі він познайомився із художницею Фанні Фаншо Макферсон, з якою вони одружилися 1891 року[7]. 21 вересня 1892 року у них народився єдиний син, Майкл (англ. Michael)[10].
Повернувшись на запрошення Легро, він працював два роки асистентом-майстром у школі образотворчого мистецтва Слейда, де присвятив себе живопису та офорту[9].
Серед його картин можна назвати «Смерть Торріджано» (англ. The Death of Torrigiano; 1886), «Король-сатир» (англ. The Satyr King; 1889), «Вечеря в Еммаусі» (англ. The Supper at Emmaus) і, мабуть, найкращу його картину «Пан і селяни» (англ. Pan and Peasants; 1893)[9].
Для церкви Авелі, в Ессексі, він написав триптих для вівтаря «Поклоніння пастухів» (англ. The Adoration of the Shepherds) із бічними секціями, що представляють «Святого Михаїла» та «Святого Гавриїла», а також розробив вікно «Воскресіння» (англ. The Resurrection). Його портрети, такі як «портрет Ґ. Ф. Воттса» (англ. GF Watts, RA), королівського академіка, зроблений у манері Легро, демонструють значну гідність і відмінність[9].
Голройд став відомим як гравер з винятковими здібностями, поєднуючи силу з делікатністю та глибокими технічними знаннями в мистецтві. Серед найвідоміших робіт — серії «Монте-Олівето» (англ. Monte Oliveto), «Ікар» (англ. Icarus), «Монте-Субасіо» (англ. Monte Subasio) та «Єва» (англ. Eve), а також роботи «Втеча до Єгипту» (англ. The Flight into Egypt), «Блудний син» (англ. The Prodigal Son), «Сарай на Тадворт-Коммон» (англ. A Barn on Tadworth Common; вигравіровано просто неба) і «Шторм» (англ. The Storm). Його вигравірувані голови професора Легро, лорда Леонарда Кортні, а також «Ніч» (англ. Night), викликають захоплення як знаннями, так і подобою. Його основна робота методом «сухої голки» — «Купальниця» (англ. The Bather)[9].
Відповідно до одинадцятого видання Британської енциклопедії[9]:
[у] всіх своїх роботах Голройд демонструє дивовижну щирість, тонке відчуття композиції та стилю, поєднане з незалежним і сучасним почуттям
Оригінальний текст (англ.) [i]n all his work Holroyd displays an impressive sincerity, with a fine sense of composition, and of style, allied to independent and modern feeling |
У 1897 році його призначили першим хранителем Національної галереї британського мистецтва (Тейт)[11][12], а після виходу на пенсію сера Едварда Пойнтера в 1906 році він дістав посаду директора Національної галереї[9]. Багато важливих доповнень до колекції зроблено під час його керівництва, головним з них була «Венера Рокебі» Веласкеса. Він також організував передачу значної частини спадщини Вільяма Тернера до галереї Тейт[13].
Голройд був членом Міжнародного товариства скульпторів, художників і граверів[14], посвячений у лицарі в 1903 році[15]. Він був активним членом Гільдії робітників мистецтва і був обраний майстром у 1905 році[16]. Його робота «Мікель Анджело Буонарроті» (англ. Michael Angelo Buonarotti; Лондон, Дакворт, 1903) є науковою працею справжньої цінності. Помер 19 листопада 1917 року[17].
{{cite encyclopedia}}
: Cite має пусті невідомі параметри: |HIDE_PARAMETER15=
, |HIDE_PARAMETER13=
, |HIDE_PARAMETER21=
, |HIDE_PARAMETER30=
, |HIDE_PARAMETER14=
, |HIDE_PARAMETER17=
, |HIDE_PARAMETER32=
, |HIDE_PARAMETER16=
, |HIDE_PARAMETER25=
, |HIDE_PARAMETER24=
, |HIDE_PARAMETER9=
, |HIDE_PARAMETER3=
, |HIDE_PARAMETER4=
, |HIDE_PARAMETER2=
, |HIDE_PARAMETER29=
, |HIDE_PARAMETER18=
, |HIDE_PARAMETER20=
, |HIDE_PARAMETER5=
, |HIDE_PARAMETER19=
, |HIDE_PARAMETER10=
, |HIDE_PARAMETER33=
, |HIDE_PARAMETER31=
, |HIDE_PARAMETER11=
, |HIDE_PARAMETER8=
, |HIDE_PARAMETER7=
, |HIDE_PARAMETER23=
, |HIDE_PARAMETER27=
та |HIDE_PARAMETER12=
(довідка) (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
|