Шарль Банж

Шарль Банж
фр. Charles Ragon de Bange Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився17 жовтня 1833(1833-10-17)[2][1][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Баліньїкур Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 липня 1914(1914-07-09)[1] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ле-Шене Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьофіцер, військовий інженер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПолітехнічна школа Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникАвстро-італо-французька війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняполковник (Франція)d Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
командор ордена Почесного легіону

Шарль Валера́н Раго́н де Банж (помилково Валер'єн[4], фр. Charles Valérand Ragon de Bange; 17 жовтня 1833, Баліньїкур, Шампань-Арденни — 9 липня 1914, Ле-Шене) — французький зброяр, винахідник, інженер, конструктор артилерійських установок, полковник артилерії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Політехнічну школу в Парижі. Служив офіцером артилерії в Армії Франції. Учасник Австро-італо-французької війни 1859 р. та Франко-прусської війни 1870—1871 р.

Після війни як директор «Atelier de précision» у «Depôt centrale» у Парижі, керував виготовленням легких і важких польових гармат. Запропоновані ним 1876 року польові гармати калібру 80 і 90 мм були прийняті у французькій артилерії (з 1892 року всі легкі гармати, що замовлялися, робили з поршневим затвором).

90-мм гармата де Банжа, 1898 рік. Картина Етьєна-Проспера Берн-Белькура (1838—1910). Музей армії (Париж)

Першим зумів вирішити складну конструкторську проблему із затвором у великокаліберній артилерійській системі.

155-мм гармата де Банжа (1877)

Головною заслугою Ш. Банжа є винайдений ним так званий обтюратор до гвинтового затвора артилерійської зброї, який згодом став світовим військовим стандартом.

1882 року Ш. Банж зайняв місце головного директора заводів Кайля, розташованих у Тренелі, в Денені та в Дуе, і незабаром більшу частину їх реорганізував у гарматні заводи.

1884 року заводи Кайля стали змагатися під його умілим управлінням із заводом Круппа, так що сербський уряд зважився замовити у Ш. Банжа гармати для 52 батарей своєї артилерії. З того часу суперництво цих двох заводів почало все більше й більше посилюватися, іноді переходячи навіть у відкриті виклики та збуджуючи полеміку у французькій та німецькій пресі.

Гармати Ш. Банжа наприкінці XIX століття успішно конкурували за всіма параметрами з німецькими гарматами Круппа та англійськими гарматами Армстронґа. Тільки через 30 років на початку XX століття в гарматах Круппа стали застосовувати інші конструкції, що не копіюють французький винахід Ш. Банжа.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  3. ↑ Pinson G., Thérenty M. Médias 19 — 2011. — ISSN 1927-0178
  4. ↑ Банж, Валерьен // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література

[ред. | ред. код]