Шведський інститут космічної фізики | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Вхід до інституту | ||||
Основні дані
| ||||
Засновано |
1957 ![]() | |||
Галузь |
дослідження ![]() | |||
Розташування |
Кіруна[1] ![]() | |||
Країна |
![]() ![]() | |||
Штаб-квартира |
Кіруна ![]() | |||
Тип |
Урядова установа Швеціїd[1] і науково-дослідний інститут ![]() | |||
Материнська організація |
Міністерство освіти і науки Швеції[2] ![]() | |||
Вебсторінка |
irf.se/en/ ![]() | |||
Мапа
| ||||
![]() |
Шведський інститут космічної фізики (швед. Institutet för rymdfysik, або IRF) — державний науково-дослідний інститут в Швеції. Головний офіс розміщений у Кіруні, також є підрозділи в Умео, Упсалі та Лунді. Інститут проводить дослідження оксмічної та навколоземної плазми, зокрема, вивчаючи космічну погоду, полярне сяйво, іоносферу та магнітосферу Землі та інших небесних тіл. Інститут бере участь у створенні інстументів, які працюють на висотних повітряних кулях, метеорологічних ракетах і космічних апаратах.
Штаб-квартира Інституту космічної фізики розташована в Лапландії, в місті Кіруна. Сфера відповідальності інституту також охоплює роботу, виконану в університетах Умео, Упсали і Лунда. Інституту підпорядковані обсерваторія Люкселе та інфразвукову вимірювальну станцію в Ємтоні в комуні Лулео. В інституті працює близько сотні співробітників.
Інститут заснувала Шведська королівська академія наук в 1957 році як Кірунську геофізичну обсерваторію. У 1973 році ця обсерваторія під назвою Кірунський геофізичний інститут стала урядовою установою[3][4], підпорядкованою Міністерству освіти Швеції.
В Упсалі космічні дослідження розпочалася в 1952 році, коли була створена Упсальська іоносферна обсерваторія станція при Шведському дослідницькому центрі оборони. У 1976 році обсерваторію приєднали до Інституту космічної фізики.
Обсерваторія Люкселе створена в 1957 році під егідою дослідницького центру оборони і приєднана до інституту в 1970 році[5].
Дослідження інституту зосереджені на таких темах:
Інститут розробляє наукові прилади на борту космічних апаратів. Він брав участь у розробці трьох інструментів японсько-європейського космічного зонда BepiColombo до Меркурія, інструменту PEP європейського космічного зонда JUICE до Юпітера та близько тридцяти інших інструментів[10]. Інститут також виконує дослідження за допомогою метеорологічних ракет та аеростатів, використовуючи близькість до стартової бази Есрейндж, розташованої поблизу Кіруни[11].