Шиме Старчевич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Старчевич.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Шиме.
Шиме Старчевич
Šime Starčević
Народився18 квітня 1784(1784-04-18)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кланаць (Госпич) Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер14 травня 1859(1859-05-14)[1] (75 років) або 1858[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Карлобаг, Лицько-Сенська жупанія, Хорватія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьхорват
Діяльністьлінгвіст, священик
Галузьмовознавство[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовхорватська[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицька церква[3] Редагувати інформацію у Вікіданих

Шиме Старчевич (хорв. Šime Starčević, нар. 18 квітня 1784, Житник, Австрійська імперія — пом. 14 травня 1859, Карлобаг, Австрійська імперія) — відомий хорватський священик та лінгвіст.[5]

Біографія

[ред. | ред. код]

Старчевич народився 1784 року в селі Кланаць, що біля Госпича, Австрійська імперія, тепер Хорватія. Закінчив гімназію у Вараждині, вивчав філософію в Граці та Загребі. Потім закінчив семінарію Сені, де був освячений в сан священика в 1808 році.[6] Служив священиком в Госпичі, Личко-Ново, Удбині та, з 1814 року в Карлобазі. Знав латинську мову, французьку, італійську, німецьку, а також вмів читати слов'янськими мовами.[5]

1812 року опублікував у Трієсті роботи «Nova ricsoslovica ilircska» (граматика хорватської мови) та «Nova ricsoslovica ilircsko-franceska». «Ricsoslovica» Шиме Старчевича стала першою граматикою хорватської мови, яка була написана хорватською. Книги з граматики, які існували до цієї книги були написані або на інших мовах (латинська, італійська, німецька) або були двомовними.[6]

Граматика Старчевича описувала як літературний стандарт новоштокавський діалект хорватської мови. Крім того, в своїй граматиці Старчевич удосконалював штокавський правопис, спростивши його і зробивши послідовним, що стало підготовкою до мовних реформ 30-х років.[5][7]

Через 30 років після публікації «Nova ricsoslovica ilircska» Старчевич повернувся до активної писемної діяльності. Він опублікував «Homilie ili tumačenje Sv. evanđelja» (Проповді або тлумачення св. Євангелія, 1850), «Ričoslovje u nastavcima» (Розширена граматика, 1849—1850) в газеті «Glasnik dalmatinski» та брав участь в лінгвістичній полеміці в газеті «Zora dalmatinska», в якій відстоював новоштокавський діалект, як єдину основу літературної мовної норми.[5]

Помер Старчевич в Карлобазі 1859 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Starčević, Simon // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 37. — S. 155.
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ а б в г Starčević, Šime | Hrvatska enciklopedija. enciklopedija.hr. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  6. ↑ а б Tvorac prve gramatike hrvatskog jezika na hrvatskom jeziku - Zadarski list. www.zadarskilist.hr. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 1 травня 2017.
  7. ↑ Фрейдзон В. И.. История Хорватии. Краткий очерк с древнейших времён до образования республики (1991 г.) — СПб.: Алетейя, 2001

Посилання

[ред. | ред. код]