Штаби Навального | |
---|---|
Тип | political campaign staffd |
Засновник | Олексій Навальний |
Засновано | 2017 |
Розпущено | 26 квітня 2021 |
Країна | Росія |
Керівник | Волков Леонід Михайлович |
Членів | 199 836 (2018) |
Вебсайт: shtab.navalny.com | |
Штаби Навального у Вікісховищі |
«Штаби Навального» — російська мережа регіональних організацій, заснована опозиційним лідером Олексієм Навальним у рамках президентської кампанії у 2017 році. Проіснувала до квітня 2021, коли було оголошено про ліквідацію штабів у зв'язку з вимогою прокуратури Москви про визнання «громадського руху „Штаби Навального“» екстремістською організацією[1].
На піку президентської кампанії Навального в регіонах Росії діяв 81 штаб, включаючи 11 «народних» — відкритих з ініціативи місцевих жителів власними силами[2][3]. Після президентських виборів 2018 року продовжили роботу штаби у 45 основних регіонах, їх профіль змінився на регіональну політику[4].
4 жовтня 2022 року начальник мережі штабів Леонід Волков заявив про відновлення штабів у форматі децентралізованого антивоєнного руху[5] в анонімному режимі. 23 грудня це було оголошено на YouTube-каналі «Навальний LIVE».
У грудні 2016 року Олексій Навальний оголосив про початок президентської кампанії «Навальний 2018». В рамках неї було анонсовано створення країною регіональних передвиборчих штабів, в яких планувалося збирати підписи за висування опозиціонера в президенти та організовувати агітацію за кандидата в регіонах із залученням волонтерів[6]. Перший штаб було відкрито в Санкт-Петербурзі 4 лютого 2017 року[7]. Його відкриття пройшло за участю самого Навального: він провів пресконференцію та зустрівся з волонтерами, що стало надалі постійною практикою.
Відкриття регіональних штабів часто супроводжувалося проблемами: на орендодавців приміщень чинився тиск[8][9], штаби зазнавали вандалізму[10], сам Навальний кілька разів пропускав відкриття у зв'язку з адміністративними арештами[11] і став жертвою нападів[12]. Вже після відкриття багато штабів зазнавали атак провладних активістів і вандалів[13][14][15], візитів силовиків[16] (іноді з вилученням агітаційних матеріалів і техніки[17][18]) або арештів співробітників[19][20].
Після завершення передвиборчої кампанії та «страйку виборців» було закрито штаби у найменш значущих регіонах, при цьому деякі з них якийсь час продовжували роботу як «народні штаби». Штаби в 45 ключових регіонах продовжили роботу, переформатувавши в регіональні політичні організації[21].
У серпні 2019 року Слідчий комітет порушив справу про відмивання Фондом боротьби з корупцією 1 мільярда рублів[22]. У рамках цієї справи в офісі ФБК, штабах Навального по всій Росії, у їхніх співробітників та волонтерів пройшло кілька хвиль обшуків, були заблоковані рахунки юридичних та фізичних осіб[23][24]. Керівник мережі штабів Леонід Волков заявляв, що справу порушено з метою розгрому політичної організації Навального, а також наголошував, що Фонд боротьби з корупцією, проти якого було заведено справу, не має юридичного відношення до штабів Навального[25]. Попри тиск, пов'язаний із кримінальною справою, штаби Навального не припинили роботу.
16 квітня 2021 року прокуратура Москви подала позов про визнання штабів Навального та ФБК екстремістськими організаціями[26]. 26 квітня прокуратура ухвалила рішення про зупинення діяльності «громадського руху „Штаби Навального“» (юридично ніколи не існував)[27][28]. 29 квітня начальник мережі штабів Леонід Волков оголосив про те, що штаби офіційно розпущені, щоб уникнути переслідування співробітників та активістів за статтями про екстремізм[29]. Разом з тим, було анонсовано, що деякі штаби будуть реорганізовані в самостійні регіональні політичні організації, не пов'язані з ФБК та Олексієм Навальним[30].
9 червня 2021 року Мосміськсуд у закритому засіданні визнав «громадський рух „Штаби Навального“» та ФБК екстремістськими організаціями та заборонив їхню діяльність на території Росії[31]. Штаби на цей момент були розпущені вже понад місяць. 4 серпня Перший апеляційний суд ухвалив рішення про визнання організацій екстремістськими, наділивши раніше ухвалене Мосміськсудом рішення законною силою[32].
У ході процесу визнання штабів Навального екстремістською організацією у зв'язку з загрозою переслідування країну залишили багато їх екскоординаторів, частина залишилися в Росії перебували під слідством. 15 колишніх координаторів продовжили займатися політикою, оголосивши про висування до Держдуми або місцевих органів влади[33]. У зв'язку з прийнятим 4 червня 2021 року «законом проти ФБК» жоден з них не був допущений до участі у виборах як кандидат (або був змушений припинити кампанію)[34].
9 листопада 2021 року в Уфі затримали та згодом відправили до СІЗО Лілію Чанишеву — колишню координаторку міського штабу Навального[35]. Її звинуватили в керівництві екстремістською групою, попри її звільнення з посади координатора до визнання організації екстремістської (де-факто застосувавши зворотну силу закону)[36]. 28 грудня пройшли обшуки в екскоординаторів штабів Ксенії Фадєєвої (Томськ) та Захара Сарапулова (Іркутськ)[37]. Їм звинуватили та заборонили певні дії як запобіжний захід[38].
4 жовтня 2022 року Іван Жданов і Леонід Волков оголосили про відновлення організації у зв'язку з посиленням у Росії протестних настроїв через мобілізацію, що почалася. Згідно з їхніми заявами, нова організація буде децентралізованою та анонімною, більше схожою на «підпільну партизанську мережу». На офіційному сайті Навального було розміщено анкету для реєстрації в штабах нового формату[39].
Спочатку штаби Навального розгорталися Росією в рамках президентської кампанії політика для вирішення трьох основних завдань: підготовки до збору підписів, підготовки спостерігачів та агітації[40]. У них також проводилися зустрічі прихильників та волонтерів, навчання, семінари та інші заходи[41]. Влітку 2017 року розпочався активний етап вуличної агітації у всіх містах присутності штабів: волонтери кампанії брали участь у «кубах» — пікетах з використанням агітаційної конструкції у формі куба, на яких збиралися підписи громадян за висування Навального як кандидат у президенти у грудні 2017 року[42]. Надалі ці підписи належало верифікувати та в стислий термін внести в офіційні підписні листи[43]. Штаби також висвітлювали власну діяльність у соцмережах та на YouTube.
У 2017 році регіональні штаби організовували акції протесту, оголошені Навальним, у своїх містах: 26 березня (мітинги «#ДимонВідповість»)[44], 12 червня (мітинги «Вимагаємо відповідей»)[45] та 7 жовтня (пікети «#ЗаНавального»)[46]. Заходи намагалися узгоджувати з владою, але в деяких містах люди виходили на вулиці й без дозволу місцевих адміністрацій[45]. Штаби забезпечували юридичну та іншу допомогу затриманим учасникам акцій[47].
24 грудня 2017 року штаби організували у 20 містах ініціативні групи з висування Олексія Навального у кандидати на президентських виборах[48]. 25 грудня ЦВК Росії відмовилася реєструвати політика кандидатом, у зв'язку з чим командою Навального було оголошено «Страйк виборців», на участь у якому було перебудовано регіональні штаби[49][50]. Також штабами було організовано спостереження на президентських виборах у ключових регіонах, включаючи Чечню[51], відому за масштабними фальсифікаціями на виборах[52], переслідування нелояльно налаштованих громадян та порушення прав людини[53].
Після президентських виборів 2018 року мережу штабів було скорочено до 45 найуспішніших і перебудовано під роботу над політичними проєктами переважно за місцевим порядком[54]. Деякі штаби продовжили роботу в режимі «народних» без фінансування з боку федерального штабу. Усі активні штаби брали участь в організації акцій протесту аж до закриття мережі у квітні 2021 року, серед них: