Штефан Чобану | |
---|---|
(рум. Ștefan Ciobanu | |
Народився | 11 листопада 1883 Талмаза, Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія |
Помер | 28 лютого 1950 (66 років) |
Поховання | Дробета-Турну-Северін |
Громадянство | Румунія |
Діяльність | філологія, історія літератури |
Галузь | філологія, історія літератури[1], Румунська література[1] і політична діяльність[1] |
Alma mater | Київський університет |
Науковий керівник | Перетц Володимир Миколайович |
Знання мов | румунська[1] і російська |
Посада | академік |
Діти (2 ± 1) | Valeriu Ciobanud |
Штефан Чобану (рум. Ștefan Ciobanu; 11 листопада 1883, Талмаза, Аккерманський повіт, Бессарабська губернія — 28 лютого 1950, Бухарест) — румунський та бессарабський історик, державний діяч, педагог, професор, академік, віце-президент Румунської Академії (1944—1948).
Син землевласника із Бессарабії. 1907—1911 – навчався на відділі славістики філологічного факультету Київського університету святого Володимира у Києві. Учень В. Перетца.
Стажувався у Санкт-Петербурзі та Москві. Проводив дослідження документів з історії румунської літератури в архівах України, Московії та Польщі. 1912—1914 – вчителював у одній із шкіл Житомира. 1917 – повернувся до Бессарабії, де працював вчителем у Болграді.
На хвилі революційних подій був обраний до Державної ради і Керівний комітет Парляменту Бессарабії, де, завдяки освіті, був призначений Міністром освіти у першому керівництві Молдавської демократичної республіки П. Ерхана (1917—1918), потім —Д. Чугуряну та П. Казаку (1918), міністром у справах релігії та мистецтва у керівництві Тетереску (1940). Прихильник введення румунської мови у школах Бессарабії.
1926—1938 – займав посаду професора на катедрі румунської історії літератури, читав лекції у Молдавському державному університеті і Бухарестському університеті.
З 1918 — дійсний член Румунської Академії і її віце-президент з 1944—1948 рр. З 1919 — член департаменту історичних пам’яток Бессарабії, з 1927 — його голова.
Автор низки праць, присвячених давньо-румунській літературі, культурі, історії і демографії Бессарабії. Його ранні роботи з’явилися у 1912 в Москві, Санкт-Петербурзі, Варшаві, Києві, потім — провів чисельні дослідження у царині історії румунської літератури. Головні публікації цінних літературних документів «Дослідження давньої румунської літератури», були опубліковані ним у збірці Румунської академії у 1947.