Штефанко Олег Степанович

Штефанко Олег Степанович
Народився	7 вересня 1959(1959-09-07) (65 років) Чистякове, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Росія →  США
Діяльність	актор, телеактор
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Знання мов	російська і англійська
Роки активності	1977 — тепер. час
IMDb	ID 0795470
Сайт	olegshtefanko.ru/index_eng.htm

|нагороди та премії=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штефанко.

Олег Стефан раніше Олег Степанович Штефанко (нар. 7 вересня 1959) — радянський та російський актор, який став популярним у Росії після того, як переїхав туди вивчати акторську майстерність. Згодом він став американським кіноактором після еміграції до США.

Життєпис

Олег Штефанко вивчав акторську майстерність у Москві, закінчивши у 1980 році, потім став членом московського Малого театру .^[1] Він знявся в кількох радянських фільмах до розпаду Радянського Союзу в 1991 році.

У 1992 році Олег Стефан емігрував до США. Там він знявся в ряді популярних телевізійних серіалів, включаючи Frasier і JAG . Він також зіграв роль у фільмі Роберта Де Ніро «Добрий пастир» разом із Меттом Деймоном .

Після 2003 року Олег Стефан повернувся в російську індустрію розваг, знявшись у головних і другорядних ролях у кількох фільмах на московських кіностудіях.

У 2005 році він був номінований на премію «Золота німфа» як найкращий актор на 45-му Міжнародному фестивалі телевізійних фільмів у Монте-Карло.

Особисте життя

Перша дружина — Лариса Штефанко. Перебували в шлюбі з 1988 по 2013 рік^[2].

Дочка — Христина. Син — Джон (Іван), народився наприкінці 1990-х років. Його було вирішено назвати Іваном. Але через деякий час його ім'я змінили на Джон, оскільки це більш милозвучно для американців.

Друга дружина — Ганна Штефанко.

Фільмографія

Рік	Назва	Роль	Примітки
1980	Контрольна смуга	рядовий Рудзік
1981	Бідна Маша	Костя
1981	Молодість	Семен Круглов	Епізод «Візит»
1981	Через Гобі і Хінган	Ваня Соколов
1981	Сільська історія	Євген
1983	Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу	Офіцер
1983	Іспит на безсмертя	Курсант
1983	Обрив	Вікентьєв
1984	Опудало	епізод
1985	У пошуках капітана Гранта	Капітан Джон Манглс	телефільм
1985	Битва за Москву	старший лейтенант Манчич	кіноепопея (2 серії)
1985	Суперники	Сергій Дроздов
1986	Вірую в любов	Володя, військовий льотчик, залицяльник Ксенії
1987	Точка повернення	Михайло Блинков, льотчик, командир Ан-2
1987	Абориген	Олег
1989	Воно	Дмитро Прокоф'єв
1991	Останній бункер	Калініченко
1991	Оголена в капелюсі	Зуєв, журналіст
1991	Бухта смерті	Юра Медунов
1992	Майстер Сходу	Андрій
1993	Заручники диявола	Сергій Іванович
1996	Тихоокеанський блакитний	Зігмонд	Серіал
2001	Серцеїдки	Керівник кремлівського оркестру
2001	Вічна битва	Президент Росії Качицький
2003	Фрейзер	Володимир	телесеріал
2003	Як сказав Джим	Саша	телесеріал
2005	Космічна гонка	Олексій Леонов	телесеріал
2005	Тихий партнер	Клієнт
2006	Прорив	генерал Селіванов
2006	Елітне військо	Петро	Епізод «Зміна варти»
2006	Кінофестиваль, або Порт Ейзенштейн	Актор Блок
2006	Прізвище	Воздвиженський
2006	Московська місія	Мартін
2006	Хибна спокуса	Улісс / Стас Сіянко
2007	Код апокаліпсису	Майк Гатчінс
2009	Подвійна гра	Борис Фетьов
2010	Все можливо
2011-2018	Лісник	Зубов Леонід Матвійович	телесеріал
2016	Американці	Анатолій Вікторович	телесеріал
2017	Червоний	Ворон
2019	Автобус номер 13	Двірник
2023	Тетріс	Микола Бєліков

Визнання та нагороди

• 2003 — VII міжнародний євро-азіатський телефорум, удостоєний гран-прі за виконання головної ролі у фільмі «Господа офіцери»
• 2005 — номінація на 45-му Міжнародному телевізійному Фестивалі в Монте-Карло на «Золоту німфу» (Gold Nymph Award) за кращу чоловічу роль
• 2007 — Берлінський міжнародний фестиваль, нагороджений Срібним берлінським ведмедем
• 2020 — Заслужений артист Російської Федерації (26 серпня 2020 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури та мистецтва, багаторічну плідну діяльність^[3].

Примітки

1. Олег Штефанко: Биография. olegshtefanko.ru. Процитовано 24 липня 2016.
2. Личная жизнь Олега Штефанко: жена Анна, Лариса. wellnesso.ru. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
3. Указ Президента Российской Федерации от 26.08.2020 № 529 ∙ Официальное опубликование правовых актов∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 29 серпня 2020.

Посилання

• Офіційний сайт
• Штефанко Олег Степанович на сайті IMDb (англ.)