Опанас Прокопович Щапов | |
---|---|
рос. Афанасий Щапов ![]() | |
![]() | |
Народився | 17 жовтня 1831 Іркутська губернія |
Помер | 11 березня 1876 (44 роки) Іркутськ ·легеневий туберкульоз[d][1] ![]() |
Поховання | Іркутськ ![]() |
Країна | ![]() |
Діяльність | антрополог, історик ![]() |
Alma mater | Казанська духовна академія |
Галузь | історія |
Посада | професор ![]() |
Вчене звання | професор |
Відомі учні | Аристов Микола Якович[2] ![]() |
![]() ![]() ![]() |
Опана́с Проко́пович Ща́пов (* 5 жовтня (17 жовтня за новим стилем) 1831, село Анга, нині Качузького району Іркутської області Росії — † 27 лютого (10 березня за новим стилем) 1876, Іркутськ) — російський історик, публіцист. Професор (1860).
1856 року закінчив Казанську духовну академію.
1864 року Щапова, запідозреного у зв'язках з Олександром Герценим і Миколою Огарьовим, вислали до Сибіру.
Автор праць з історії церковного розколу та старообрядництва, земських соборів. Вивчав історію й етнографію Сибіру.