Юлія Лаффранк

Юлія Лаффранк
Юлія Лаффранк
Нині на посаді
Народився	25 липня 1974(1974-07-25)[1][2] (50 років) Тарту, Естонська РСР, СРСР[1]
Відомий як	суддя, акторка, юристка, адвокатка
Місце роботи	Тартуський університет
Країна	Естонія
Alma mater	Тартуський університет
Батько	Вайно Вагінґ
Мати	Maimu Berg^d
Нагороди	Європеєць року^d (2013)
Медіафайли у Вікісховищі

Юлія Лаффранк ((25 липня 1974(1974-07-25), Тарту)) — естонська юристка, вчений, суддя Верховного суду Естонії^[3].

Навчання

• 1981—1992 — Таллінська гімназія Ийсмяе^[et][4]
• 1990—1991 — школа Litchfield (Коннектикут)^[en]
• 1992—1997 — Тартуський університет, факультет права
• 1994—1995 — Гамбурзький університет, факультет права
• 1997—1998 — Університет Мюнстера, факультет права, ступінь магістра права
• 2000—2003 — Тартуський університет, факультет права, доктор права

Кар'єра

• 1996—2004 — робота в Міністерстві юстиції Естонії^[4]
• 2004—2010 — суддя Верховного суду Естонії
• 2006 рік — спеціальний суддя Європейського суду з прав людини
• 2006—2008 — екстраординарний професор європейського права в Університеті Тарту
• 2008 − 2010 — президент Консультативної ради європейських суддів
• 2010 − 2012 — президент Міжнародної федерації європейського права
• 2010—2016 — член міжнародного арбітражного суду^[5]
• 2011—2015 — професор права в Університеті Тарту
• 2011—2020 — суддя Європейського суду з прав людини^[6]
• 2019 рік — кандидат на посаду Європейського Омбудсмена (програла вибори Емілі О'Рейлі^[en])^[7]
• з 2004 року — член правління Естонського академічного юридичного товариства^[et]
• з 2004 року — президент Естонської асоціації європейського права^[8]
• з 2018 року — член наукового комітету Агентства Європейського Союзу з фундаментальних прав^[en][9]
• з 2020 року — суддя Державного суду Естонії^[3]

Юлія Лаффранк є автором підручників і статей на теми Європейського союзу, прав людини та конституційного права, одним з авторів поправок до Конституції Естонії та коментарів до Конституції Естонії^[9].

Родина

Одружена з Родольфом Лаффранком, має трьох синів^[9].

Визнання

• 2003 — шевальє ордену «За заслуги» (Франція)^[10]
• 2005 — Орден Білої зірки (четвертий клас) — за участь в організації вступу Естонії до ЄС^[11]
• 2009 — нагорода англ. Justice in the World (як президент Консультативної ради європейських суддів)^[12]
• 2016 — титул «Наставник року» (Державний суд Естонії) — за навчання суддів з питань практики ЄСПЛ^[9][13]

Окремі видання і публікації

• Laffranque, J. Dissenting Opinion and Judicial Independence : [ест.]. — Juridica. — 2003. — Vol. 8. — P. 162—172.
• Laffranque, Julia. = Euroopa Liidu õigussüsteem ja Eesti õiguse koht selles. — Таллин : Juura, 2006. — 536 с. — ISBN 9985751841.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1036099385 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Естонський дослідницький портал
   d:Track:Q11824870
3. Список судей Государственного суда Эстонской республики. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
4. Julia Laffranque. Estonian Research Information System (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
5. PCA annual report 2016 (PDF). Постоянная палата третейского суда (англ.). Архів оригіналу (pdf) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
6. JUDGES OF THE COURT SINCE 1959 (PDF). Європейський суд з прав людини (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
7. Pro-active European Ombudsman re-elected. The Brussels Times (англ.). 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
8. PCA annual report 2011 (PDF). Постійна палата третейського суду (англ.). Архів оригіналу (pdf) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
9. Information : Julia Laffranque – Candidate European Ombudsman. European Ombudsman Institute (англ.). 2019. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020. [Архівовано 2020-05-23 у Wayback Machine.]
10. Ordre national du Mérite. Франція в Естонії (фр.). 31 жовтня 2018. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
11. Teenetemärkide kavalerid. Президент Естонської Республіки (ест.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
12. Prize awarding ceremony - Justice in the World. Рада Європи (англ.). 3 листопада 2009. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
13. Знака почета судов Эстонии удостоены судьи Мадис Кягу, Андрус Мийласте и Эрик Кергандберг. Верховний суд Естонії (рос.). 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.