Якибчук Тетяна Михайлівна

Якибчук Тетяна Михайлівна
Загальна інформація
Громадянство Україна
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження21 листопада 1968(1968-11-21) (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сімферополь, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський інститут соціального прогресуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
Країна Україна і  Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид спортупаралімпійська атлетика Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня орден княгині Ольги III ступеня
Почесний знак Автономної Республіки Крим «За вірність обов'язку»
CMNS: Якибчук Тетяна Михайлівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Якибчук.

Тетяна Михайлівна Якибчук (21 листопада 1968(1968-11-21) Редагувати інформацію у Вікіданих, Сімферополь Редагувати інформацію у Вікіданих) — українська і російська паралімпійська легкоатлетка. Майстер спорту України міжнародного класу. Заслужений працівник фізичної культури і спорту Республіки Крим.

Була членом збірної України з легкої атлетики серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату[1] . 17-кратна чемпіонка України[2]. Переможниця Паралімпійських ігор 2008 і срібна призерка Паралімпіади 2004. Авторка трьох рекордів України серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату[3].

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народилася 21 листопада 1968 року в Сімферополі з діагнозом дитячий церебральний параліч. До семи років жила в дитячому будинку. У дитинстві її двічі удочеряли через фінансові причини, однак потім повертали в дитбудинок. Після дитячого будинку навчалася в інтернаті тп швейному училищі. Працювала на швейній фабриці. Закінчила Харківський інститут соціального прогресу[4][5].

У 1996 році через запалення спинного мозку її тіло повністю паралізувало[5]. Для реабілітації займалася плаванням, проте 1997 року їй запропонували зайнятися метанням дисків. Відтоді її тренерам з легкої атлетики були Марина Володимирівна Воєводська і Віктор Милентійович Лис[4][6].

У 2003 року почала виступати на міжнародних змаганнях. Першим її закордонним турніром став чемпіонат Європи з легкої атлетики для людей з ураженням опорно-рухового апарату в Нідерландах, де вона завоювала три срібні нагороди[7].

На Паралімпійських іграх 2004 року в Афінах завоювала срібло. За цю медаль влада Криму подарувала їй телевізор, мобільний телефон і машину марки «Таврія»[5]. Після цього брала участь у Всесвітніх іграх 2005 року уражених ДЦП з легкої атлетики, які проходили в США. На турнірі завоювала дві золоті медалі і встановила світовий рекорд у штовханні ядра. На чемпіонаті Європи 2006 року з легкої атлетики в Нідерландах стала тричі золотою медалісткою[7]. Перебуваючи в Нідерландах, Тетяна Якибчук впала з коляски, а проведена томографія виявила пухлину головного мозку. У Криму їй зробили операція, після якої вона через три місяці почала готуватися до Паралімпійських ігор 2008 року[4].

У 2007 році брала участь у чемпіонаті світу з легкої атлетики у Фінляндії, де посіла друге місце[7]. У березні 2008 року на чемпіонаті України з легкої атлетики серед інвалідів Якибчук посіла друге місце[8] . На Паралімпіаді 2008 року в Пекіні завоювала золото в метанні диска (клас F32-34 / 51-53)[9] . Після перемоги в Китаї представники влади Криму і Сімферополя пообіцяли вручити спортсменці нову квартиру[10]. Якибчук отримала українську нагороду «Герої спортивного року-2008» в номінації «Сильні духом»[11].

У 2012 році брала участь у чемпіонаті Європи з легкої атлетики в Словаччині і завоювала золоту медаль[7] . Також Якибчук стала переможницею чемпіоната Європи зі штовхання ядра[en] , що пройшов у Стадсканалі. Переможний результат у штовханні ядра — 5,63 метрів. Окрім цього, Якибчук посіла шосте місце в метанні списа (10,93 метра)[12] . Того ж року напередодні міжнародного жіночого дня голова Ради міністрів Криму Анатолій Могильов вручив Якибчук іменні наручні годинники й пообіцяв допомогти розв'язати квартирне питання[13]. Перед стартом Паралімпійських ігор 2012 року в Лондоні перебувала на 8-у місці в рейтингу, проте для поїздки їй було необхідно мати 5-е місце, тому тренери збірної України не додали Якибчук до складу української команди на поїздку до Великої Британії[14] .

Якибчук оформляє право власності на нову квартиру, 2019 рік

Після анексії Криму Росією Тетяна Якибчук прийняла російське громадянство і погодилася виступати під російським прапором. Національний комітет спорту інвалідів України через це зажадав від Якибчук повернути дві інвалідні коляски[15]. У 2014 році стала срібним призером чемпіонату Росії з адаптивного спорту. За підсумками 2014 року було включено до списку найкращих спортсменів Криму[16].

У березні 2015 року на Всеросійських змаганнях з легкої атлетики серед людей з інвалідністю (жінки, клас F 33), які пройшли в Саранську, завоювала золоту медаль з результатом 5,20 метрів[17]. У складі збірної Криму брала участь у Всесвітніх іграх спортивної федерації візочників і ампутантів 2015 року в Сочі. Якибчук посіла друге місце в метанні ядра (клас F-33)[18][19]. У 2017 році увійшла до списку найкращих спортсменів і тренерів з адаптивного спорту в Криму[20] .

Бронзова призерка зимового чемпіонату Росії зі штовхання ядра 2018 року, що пройшов у Новочебоксарську[21] . За підсумками 2018 року увійшла до списку найкращих спортсменів і тренерів адаптивного спорту Криму[22]. Наприкінці 2018 року влада Криму вручила Якибчук двокімнатну квартиру в Сімферополі[23].

Суспільна діяльність

[ред. | ред. код]
Якибчук та Сергій Аксьонов, 2015 рік

Створила і очолила Федерацію інвалідного спорту Сімферополя[24].

Експертка Загальноросійського народного фронту в Криму[25]. Засудила рішення Міжнародного паралімпійського комітету усунути російських спортсменів від Паралімпіади 2016 року в Ріо-де-Жанейро[26].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Почесна грамота Ради міністрів Автономної Республіки Крим (9 вересня 2003) — за значний особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту, пропаганду здорового способу життя серед населення, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм[27]
  • Відзнака Автономної Республіки Крим «За вірність обов'язку» (18 жовтня 2004) — за мужність і завзятість, проявлені при досягненні спортивних результатів на XII Параолімпійських іграх (м Афіни), вклад в розвиток фізичної культури і спорту[28]
  • Орден княгині Ольги III ступеня (19 жовтня 2004) — за досягнення значних спортивних результатів, підготовку чемпіонів та призерів ХІІ літніх Паралімпійських ігор в Афінах, піднесення міжнародного престижу України[29]
  • Орден «За заслуги» III ступеня (7 жовтня 2008) — за досягнення високих спортивних результатів на XIII літніх Паралімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), проявлену мужність, самовідданість і волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[30]
  • Почесна Грамота Кабінету Міністрів України (2008)[31]
  • Почесний громадянин Сімферополя (2008)[32]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Якибчук виховує трьох дітей[24].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Выдающиеся личности района. Исполнительный комитет Центрального районного совета г.Симферополя. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 12 травня 2020.
  2. ↑ «Спортсмены Крыма – олимпийцам страны: #Россиявперед». Государственный Совет Республики Крым. 28 грудня 2017. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 12 травня 2020.
  3. ↑ РЕЄСТР спортивних рекордів з визнаних в Україні видів спорту серед інвалідів з ураженнями ОРА (укр.). 2012. Процитовано 12 травня 2020.
  4. ↑ а б в Головань Максим (13 грудня 2011). Знаете, почему наши спортсмены всегда первые? Потому что у нас Батя классный!. Комсомольская правда в Украине. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  5. ↑ а б в Озерян Елена (28 грудня 2004). «Ты ещё не сдохла?!» — услышала Таня, когда спустя годы разыскала свою мать, бросившую её в роддоме. Факты. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 12 травня 2020.
  6. ↑ Новохатько Андрей (2 квітня 2019). В Крыму прошел чемпионат по легкоатлетическим метаниям среди инвалидов. Крымская газета. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 12 травня 2020. [Архівовано 2019-09-10 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в г Лопина Л. А. (11 квітня 2018). Неделя инклюзивного образования «Разные возможности, равные права» | Детский сад № 73 «Веснянка». Детский сад № 73 «Веснянка». Архів оригіналу за 19 вересня 2019. Процитовано 12 травня 2020.
  8. ↑ Их мужество не может не вызывать уважение. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  9. ↑ Мамойленко Юлия (11 вересня 2008). У украинцев уже тридцать наград Паралимпиады-2008!. Комсомольская правда в Украине. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  10. ↑ Рысин Степан (21 квітня 2015). Аксёнов остался недоволен ремонтом жилья для паралимпийской чемпионки. news.sevas.com. news.sevas.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  11. ↑ Герои спортивного года. Спортивная газета "Болельщик". 9 лютого 2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  12. ↑ Легкоатлетка Татьяна Якибчук стала чемпионкой Европы. Крымское информационное агентство. 2011-11. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  13. ↑ Головань Максим (8 березня 2012). К 8 Марта Татьяне Якибчук подарили часы и…снова пообещали квартиру. Комсомольская правда в Украине. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  14. ↑ Крымская спортсменка Татьяна Якибчук может поехать на Паралимпиаду в Лондон. Центр журналистских расследований. 17 липня 2012. Процитовано 12 травня 2020.
  15. ↑ Винник Сергей (11 грудня 2014). В паралимпийском центре под Евпаторией не нашлось места крымчанам. Российская газета. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
  16. ↑ Звягинцева Зоя (27 січня 2015). Ялтинская легкоатлетка и её тренер в десятке лучших по итогам 2014 года. 3654.ru - Сайт города Ялты. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020. [Архівовано 2020-04-13 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Сергей Аксёнов поздравил Татьяну Якибчук с очередным спортивным достижением и Международным женским днем. Правительство Республики Крым. 7 березня 2015. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  18. ↑ Сборная Крыма завоевала 10 медалей на Всемирных играх ампутантов и колясочников в Сочи. Крымский спорт. 7 жовтня 2015. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  19. ↑ Российские легкоатлеты завоевали 14 золотых, 8 серебряных и 11 бронзовых медалей во второй день Всемирных игр IWAS в Сочи. Паралимпийский комитет России. 29 вересня 2015. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 12 травня 2020.
  20. ↑ Чествование крымских героев спортивного 2017 года состоялось в Симферополе. Крыминформ. 16 грудня 2017. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 12 травня 2020.
  21. ↑ Авдеев Юрий (27 лютого 2018). Команда Инваспорт-Симферополь завоевала 5 медалей на Всероссийских соревнованиях. Новый Крым. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 12 травня 2020. [Архівовано 2018-03-01 у Wayback Machine.]
  22. ↑ В Крыму прошел «Бал чемпионов-2018. Олимпийский комитет России. 26 грудня 2018. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  23. ↑ Госкомрегистр помог паралимпийской чемпионке Якибчук оформить право собственности на квартиру. Крымское информационное агентство. Крымское информационное агентство. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  24. ↑ а б Озерян Елена (17 травня 2006). Серебряный призер паралимпиады в Афинах Татьяна Якибчук: «я сразу сказала сестре, которую искала много лет: «в Москву не перееду!». Факты. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 12 травня 2020.
  25. ↑ Профиль Татьяны Якибчук. Общероссийский народный фронт. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 12 травня 2020. [Архівовано 2016-09-08 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Якибчук об отстранении паралимпийцев: бесчеловечное решение останется на совести принявших его чиновников. РИА Новости. 2 вересня 2016. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 12 травня 2020.
  27. ↑ О награждении Почетной грамотой Совета министров Автономной Республики Крым. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  28. ↑ О награждении Османовой Л.М., Якибчук Т.М. Законодавство України. 18 жовтня 2004. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
  29. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1260/2004. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 12 травня 2020.
  30. ↑ Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів на XIII літніх Паралімпійських іграх. Законодавство України (укр.).
  31. ↑ Претендентів номінації «Сильні духом» обрано!. Національний комітет спорту інвалідів України (укр.). 13 лютого 2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020. [Архівовано 2020-04-13 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Почетные граждане. Официальный сайт Симферопольского городского совета. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 12 травня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]