Ян Вишатич
Я́н Виша́тич (д.-рус. Ӕнь[1]; бл. 1016 — 24 червня 1106) — київський тисяцький, син Вишати, воєводи великого князя Ярослава I Володимировича.
В 1071 році Ян збирав в Ростовській землі данину для Святослава Ярославича. Тоді ж подавив в Білоозері повстання, спричинене неврожаєм і голодом. Керівники повстанців два волхви «обманювали населення, стверджуючи, що жінки нарочитих в голодний рік приховують в собі жито, мед, рибу тощо; вони розрізали шкіру на спинах жінок і робили вигляд, що виймають звідти то жито, то рибу і т. ін.» (опис, ймовірно, навмисне неправдивий через упередження літописця-християнина). Ян мав розмову з волхвами, потім пішов на них військом, і вони після сутички втекли до лісу. Пізніше вони були видані і страчені.
1093 року Ян взяв участь у битві на Стугні проти половців. Напередодні цієї битви, яка закінчилася розгромом русів, підтримував план Володимира Мономаха укласти із кочівниками мир, за що в літописі зарахований до «розважливих (д.-рус. смысленѣи) мужів» (план не здійснився через наполягання київського князя Святополка Ізяславича та його дружини дати бій)[2].
1106, з братом Путятою, розбив їх біля Заречеська і «отнял у них полон».
Літописи і Києво-Печерський патерик вихваляють чесноти Яна і його дружини Марії, яких любив преподобний Феодосій, який мав з ними розмови «про милостиню, царство небесне і смерний час».
- Дружина Марія. Хресне ім'я боярині — Феодосія, у «Повісті минулих літ» фігурує її неофіційне іменування — Яневая (Яновая). Основою для утворення андроніма слугувало ім'я Яна Вишатича, що є нетиповим випадком, на думку дослідниці слов'янської лексики Ганни Межжеріної[3].
- Діти: Варлаам, син Яна та Марії.
- ↑ ПСРЛ. Т. 2. Ипатьевская летопись, 1908. л. 81.
- ↑ ПСРЛ. Т. 2. Ипатьевская летопись, 1908. л. 81; Літопис руський… С. 133.
- ↑ Межжеріна, Ганна. Неофіційні іменування світських феодалів у Радзивілівському і Лаврентіївському літописах / Г. Межжеріна // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства : зб. наук. праць / відп. ред. І.В. Сабадош. – Ужгород, 2016. – Вип. 21 : Ареалогія й ономастика. – С. 237-241
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись [Архівовано 22 червня 2019 у Wayback Machine.] (2-е издание). — Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1908.
- Літопис руський [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989.
- Арістов Ю.В Янь Вишатич [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 750. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)