Ян Самійлович Огінський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Огінський.
Ян Самійлович Огінський
Народився1625 або 1619 Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 лютого 1684(1684-02-24)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Краків, Річ Посполита[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаписар польний литовський[d][5], воєвода Мстиславльський[6], Полоцький воєвода[2], польний гетьман литовський[7][8], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, староста мстиславськийd[9], deputy voivode of Vilniusd[4], староста Стокліськийd, Q66791405?[10], Q71836970?[11], Q122241134?[12] і Q117151385?[13] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідОґінські[14] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоСамійло Лев Огінський[15] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиZofia Billewiczd[16] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриШимон Кароль Огінський Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAnna Siemaszkod[4] і Joanna Naruszewiczd[6][14] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМіколай Францішек Оґінськийd[17], Леон Казімєж Оґінськийd[18], Григорій Антоній Огінський[19], Казимир Домінік Огінський[20], Анна з Оґінськихd[14], Гелена з Оґінськихd[14], Маріанна з Оґінськихd[21][14], Марціян Антоній Оґінськийd[22] і Александр Оґінськийd[22] Редагувати інформацію у Вікіданих

Герб Огінських

Ян Самійлович Огінський (Ян Я́цек; пол. Jan Samuelowicz або пол. Jan Jacek Ogiński; біля 1625 — 24 лютого 1684) — державний діяч Великого князівства Литовського, волковиський хорунжий з 1650 року, маршалок з 1657 р. підвоєвода віленський в 1661—1665 писар польний литовський в 1669—1672 воєвода мстиславський в 1672—1682, полоцький з 1682 року, одночасно польний гетьман литовський (з 1683).

Біографія

[ред. | ред. код]

Представник князівського роду Огінських. Батько: тіун троцький Самійло Лев Огінський (бл. 1595—1657) матір: Софія Білевич (пом. 1644).

Учасник московсько-польської війни 1654—1667 років. У 1655 році перейшов на бік царя Олексія Михайловича, але вже в наступному році знову був у війську Великого князівства Литовського. Учасник битв зі шведськими та московськими військами. У 1675 році воював із кримськими татарами. У 1683 році брав участь в битві проти турків під Віднем.

За рахунок вдалого переходу від одного магнатського угруповання до іншого отримав великі земельні володіння. Володів маєтками Огінти, Микулин, Бакшт, Кропив'янка і іншими.

У 1654 році був обраний депутатом Трибуналу Литовського, в 1658, 1567 і 1568 роках обирався послом на Сейм Речі Посполитої.

У 1645 році одружився з Ганною Семашко, від якої мав синів Миколу Франтішека, Григорія Антонія, Льва Казимира і трьох дочок. У 1660 році одружився вдруге з Іоанною Теодорою Нарушевич, від якої мав синів Олександра Казимира Домініка і Марциана Антонія.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/jan-jacek-oginski-h-wlasnego
  2. ↑ а б в Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. V, Ziemia połocka i województwo połockie XIV‒XVIII wiek / за ред. H. Lulewicz — Warszawa: 2018. — С. 239. — ISBN 978-83-65880-49-9
  3. ↑ а б Радаман А., Галубовіч В., Вілімас Д. Земскія ўраднікі Ваўкавыскага павета (другая палова XVI – першая палова XVII cтст.) // Герольд Litherland — ЮрСаПрынт, 2011. — вип. 18. — С. 144–145, 147.
  4. ↑ а б в Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 305.
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 285.
  6. ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 194. — ISBN 978-83-65880-76-5
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 157.
  8. ↑ Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy / за ред. A. Gąsiorowski — Курник: 1994. — С. 47. — ISBN 83-85213-17-1
  9. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 168. — ISBN 978-83-65880-76-5
  10. ↑ Радаман А., Галубовіч В., Вілімас Д. Земскія ўраднікі Ваўкавыскага павета (другая палова XVI – першая палова XVII cтст.) // Герольд Litherland — ЮрСаПрынт, 2011. — вип. 18. — С. 147.
  11. ↑ Радаман А., Галубовіч В., Вілімас Д. Земскія ўраднікі Ваўкавыскага павета (другая палова XVI – першая палова XVII cтст.) // Герольд Litherland — ЮрСаПрынт, 2011. — вип. 18. — С. 144–145.
  12. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 206. — ISBN 978-83-65880-76-5
  13. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. V, Ziemia połocka i województwo połockie XIV‒XVIII wiek / за ред. H. Lulewicz — Warszawa: 2018. — С. 252. — ISBN 978-83-65880-49-9
  14. ↑ а б в г д Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 305–306.
  15. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 302, 305.
  16. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 302.
  17. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 305–306, 307.
  18. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 305–306, 311.
  19. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 305–306, 309.
  20. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 306, 312.
  21. ↑ Мицик Ю. Халецькі – провідний шляхетський рід Речицького краю у XVII–XVIII ст. // Україна крізь віки: Збірник наукових праць на пошану академіка НАН України професора Валерія Смолія — Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. — С. 1065. — 1096 с. — ISBN 978-966-02-5552-4
  22. ↑ а б Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 306, 307.

Література

[ред. | ред. код]
  • Rachuba A. Ogiński Jan Jacek (zm. 1684) // Polski Słownik Biograficzny. — 1978. — T. XXIII. — S. 613—614. (пол.)