Майбутній художник, Ян ван дер Меєр Утрехтський, був хрещений 16 лютого 1630 в Схіплейдені. Його батько помер, коли хлопчикові було 10 років, так що виховання Ян Ван дер Меєр отримав у будинку двоюрідного діда в Роттердамі. За відомостями, повідомленими Хаубракеном, Ван дер Меєр подорожував по Італії разом з Ліве Верхейзеном), а в самій Італії подружився з Вільємом Дростом і Йоганом Карлом Лотом.
Повернувшись до Голландії в 1662, вже в наступному році Ван дер Меєр вступає в члени Утрехтської гільдії святого Луки, а в 1664-1666 стає деканом гільдії[5].
У біографії Ян Девідс де Хем Хаубракен наводить цікавий епізод з життя Ван дер Меєра Утрехтського. Після повернення з Італії, Ван дер Меєр одружився з багатою вдовою, яка володіла фабрикою з виробництва свинцевихбілил. Життя не доставляло йому особливого клопоту, поки не померла його дружина. На довершення нещасть фабрику під час навали армії Людовика XIV (Рік лих, нід. Rampjaar) спалили французькі солдати. До цього часу живописом Ван дер Меєр займався скоріше для власного задоволення, будучи онуком дуже заможного діда[6].
Потім Ван дер Меєр прибув до двору свого покровителя, Фредеріка Зейлестейн-Насауського[en] (вб. 1672)[7]. Тут йому стали в пригоді навики живописця, і він, не в останню чергу завдяки вдало виконаному портрету юного принца Вільгельма III в оточенні квітів, отримує місце на державній службі.
Мабуть, саме заступництво Фредеріка де Зейлестейна сприяло призначенню Ван дер Меєра в члени правління Утрехта (Vroedschap), хоча художник цілком міг відчувати свою непотрібність в цьому середовищі. Утрехтська рада проявила співчуття до долі Ван дер Меєра в 1672 році (нещасному, втім, для всієї незалежної Голландії) після втрати ним коштів для існування, і ось він отримує посаду збирача податків і контролера важливого шлюзу в нідерл.Вреєсвейку. У 1683 році в тому ж Вреєсвейку Ван дер Меєр поєднався другим шлюбом з Хендріною Хаунітоп (Hendrina Hounietop). Тут він і помер між травнем 1695 і вереснем 1697 року.
Ivan Gaskell, Michiel Jonker. Not to be confused with the Sphinx of Delft: The Utrecht painter Johannes van der Meer (Schipluiden 1630-1695/1697 Vreeswijk?) // Vermeer Studies / M. J. Bok. — New Haven / London: Yale University Press, 1998. — P. 67-79. — 372 p. — (Studies in the History of Art). — ISBN 0300075219.
Thieme, Ulrich; Becker, Felix. Meer van Utrecht, Johann van der : Urliens-Vzal (1940) // Allgemeines Lexikon der bildenden Künstler : von der Antike bis zur Gegenwart [Thieme Becker]. — Leipzig: Seemann, 1907-1950. — Vol. 34. — P. 275.
Willigen, Aad van der; Kinkelder, Marijke C. de. Dictionary of Dutch and Flemish Landscape and Marine painters working in oils, active before 1725. — англ. RKD: машинопис, 1993-1998.
Jonathan Bikker. Willem Drost: A Rembrandt Pupil in Amsterdam and Venice. — Yale Univercity Press, 2005. — P. 38. — 222 p. — ISBN 0300105819.
S. Muller. Een regentenstuk van Johan van der Meer (нід.) // Oud-Holland. — 1888. — Vol. 6. — P. 25-32.
Зюмтор, Поль. Повседневная жизнь Голландии во времена Рембрандта. — Москва: Молодая гвардия, 2000. — 420 с. — (Живая история: Повседневная жизнь человечества). — ISBN 5235024133.
↑Хотя Ян ван дер Меер происходит из близко расположенного от ДелфтаСхиплёйдена, сведениях о его родстве с его более знаменитым современником и соотечественником,Яном Вермеером Делфтским, нет.
↑Собственно, портрет Вильгельма III Оранского создан Яном Ван дер Меером; в то время как цветочная гирлянда, обрамляющая фигуру принца и занимающая бо́льшую часть изобразительного поля на этой картине, написана уроженцем Утрехта, Яном Давидсом де Хемом (Jan Davidsz de Heem, 1606—1684).
↑Картина, прежде чем занять место на стене Музея изящных искусств Лиона, попала в составе французской военной добычи в Королевскую коллекцию живописи. А произошло это через столетие после смерти художника, в 1795 году.
↑О состоятельности Ван дер Меера может свидетельствовать указанный Арнольдом Хаубракеном факт: за картину с цветочной гирляндой Яна Давидса де Хема тот однажды заплатил немыслимую сумму в две тысячи гульденов. Хотя эпизод этот можно отнести на счёт восхищения, в которое приводила современников живопись де Хема; не лишне было бы сопоставить такие, например, цифры из книги профессора Амстердамского университета Поля Зюмтора«Повседневная жизнь Голландии во времена Рембрандта» (1959): плотник на верфи, работающий по 12 часов в день без выходных получал 100 гульденов за год работы; каменщик (со своими инструментами) —360 гудьденов в год; в 1642 году групповой портрет амстердамских стрелков (так называемый «Ночной дозор») был заказан пребывающему на пике славы Рембрандту за 1600 гульденов.