Янко із Чарнкова

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чарнковські.

Янко із Чарнкова
пол. Janko z Czarnkowa
Народився	приб. 1320 Чарнков
Помер	1387 Гнєзно
Підданство	королівство Польща
Національність	поляк
Діяльність	політик, історик
Знання мов	польська
Посада	Підканцлер коронний
Термін	1366—1371 роки
Конфесія	католицтво
Рід	Чарнковські
Батько	Богуміл
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Янко із Чарнкова (також Ян із Чарнкова; пол. Janko z Czarnkowa, лат. Ioannis de Czarnkow; нар. приблизно 1320, Чарнкув — пом. 1387, Ґнездо) — державний діяч, історик, літописець, підканцлер коронний Королівства Польського (1366–1371), архідиякон Гнезненський (1368-1387)^[1].

Життєпис

Янко народився приблизно 1320 року в місті Чарнкув Королівства Польського. Родина походить від шляхетського польського роду Чарнковських, що належить до гербу Наленч ІІІ^[2][3]. Відомо, що Янко був сином Богуміла, чарнковського старости або війта^[4][5], коменданта прикордонної варти Бранденбурзького маркграфства (прикордонної марки Священної Римської імперії).

У літописах фіксується, що Янко із Чарнкова вивчав право (лат. iuris peritus) і вільно володів усіма законами (лат. omni iure peritus)^[6]. 1348 року він стає канцлером майбутнього єпископа Анджея з Віслиці. Разом з ним поїхав до Шверіна (тоді столиця графства Шверін)^[7], де Анджей отримав статус єпископа^[8]. 1355 року Янко виконував дипломатичне доручення папи римського Інокентія VI в Авіньйоні. Після повернення вступив у сан римо-католицького священика в Тарнові. Згодом був призначений каноніком у Бютцові (Мекленбург), поступово займає церковні посади в Ґнезно, Влоцлавеку, Познані й Кракові.

1360 року приєднується до королівської канцелярії. 1366—1371 рр. обіймав посаду віцеканцлера. 1368 року стає архідияконом у Ґнезно.

1370 року після смерті короля Казимира III^[9], Янко підтримав претендента на трон Казимира IV Померанського проти Людовика I, короля Угорщини. Проте партія Казимира Померанського зазнала поразки. 1370 року Янко був звинувачений у крадіжці^[10], а 10 червня 1372 засуджений до баніції^[4]. Він зміг повернути до Польщі лише 1375 року. Після повернення він відійшов від політичних справ і зосередився над складанням історичної хроніки, яку завершив 1386 року.

Помер Янко із Чарнкова 5 квітня 1387 року в Ґнезно.

Ушанування пам′яті

• 2010 року встановлено пам′ятник у вигляді лавки на честь польського літописця в Чарнкові^[11].
• На честь Янко із Чернкова названо вулиці (пол. Ulica Janka z Czarnkowa) у містах Чарнкув, Бидгощ, Велень.

Творчий спадок

Янко із Чарнкова створив літопис (хроніку) про події 1370—1384 років, період правління Людовика I, що відображають побут і звичаї польської шляхти. Хроніка була написана, ймовірно, у 1376–1384 рр. наприкінці життя Янка з Чарнкова. Твір починається з опису смерті та похорону Казимира Великого (перші 3 розділи іншого авторства і були помилково додані), а кінець літопису - це опис місцевих подій у Великій Польщі в 1384 р. При написанні хроніки автор не використовував письмових джерел. Він описував події, свідком яких був він сам або про які знав із оповідей сучасників. Оригінальна назва літопису невідома. Назва Chronicon Polonorum походить із видання ХІХ століття. Оригінальний початок і ймовірний кінець твору також невідомі.

Хроніка була написана латиною, а польською мовою її переклав Юзеф Жербілло в 1905 році^[12]. Оригінал латиною можна знайти в Monumenta Poloniae Historica, т. 2^[13].

Примітки

1. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. III. — С. 534—535.
2. Bibliografia Literatury Polskiej – Nowy Korbut. T. 2 : Piśmiennictwo Staropolskie. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1964, s. 103–104.
3. Nazwiska. gajl.wielcy.pl. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 4 вересня 2018.
4. z Czarnkowa Janko (ok. 1320—1386/1387) [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.]… — S. 103.
5. Dąbrowski J. Jan (Janko) z Czarnkowa… — S. 446.
6. Janusz Bieniak. Jan (Janek) z Czarnkowa. Niedokończona kronika polska z XIV wieku. „Studia źródłoznawcze”. XLVII, s. 109-143, 2009. Warszawa: Instytut Historii PAN. ISSN 0081–7147.
7. Zur Genealogie der Grafen von Schwerin und über den Verkauf der Grafschaft Schwerin. mvdok.lbmv.de. Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 25 лютого 2020.
8. Teresa Michałowska: Literatura polskiego średniowiecza. Warszawa: PWN, 2011, s. 389-390. ISBN 978-83-01-16675-5.
9. Marek Daniel Kowalski: Nota o autorze (w:) Kronika Jana z Czarnkowa. Wyd. 3. Kraków: Universitas, 2001, s. 147-148. ISBN 83-7052-535-0.
10. Jan Dąbrowski. Jan z Czarnkowa. „Polski Słownik Biograficzny”. X, s. 446-449, 1962. Polska Akademia Nauk.
11. Ławeczka Janka kronikarza w Czarnkowie. www.polskieszlaki.pl (пол.). Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020. [Архівовано 2020-02-25 у Wayback Machine.]
12. Kronika Jana z Czarnkowa. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 7 жовтня 2020.
13. Monumenta Poloniae Historica. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.

Джерела

• Мицик Ю. А. Ян з Чарнкова [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 740. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Dąbrowski J. Jan (Janko) z Czarnkowa (ur. ok. 1320 — ok. 1387) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1962. — T. X/3, zeszyt 46. — 160 s. — S. 446—449. (пол.)
• z Czarnkowa Janko (ok. 1320—1386/1387) [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.] // Bibliografia Literatury Polskiej «Nowy Korbut». — Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1964. — T. 2 : Piśmiennictwo Staropolskie. — S. 103—104. (пол.)
• Janusz Bieniak. Jan (Janek) z Czarnkowa. Niedokończona kronika polska z XIV wieku // «Studia źródłoznawcze». Warszawa: Instytut Historii PAN, 2009. — Т. 47. — С.109—143. ISSN 0081–7147 [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] (пол.)
• Kronika Jana z Czarnkowa [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] (пол.)
• Monumenta Poloniae Historica [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]