Альтман Семен Йосипович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Альтман.

Семен Альтман
Семен Альтман
Особисті дані
Повне ім'я	Семен Йосипович Альтман
Народження	21 квітня 1946(1946-04-21) (78 років)
	Чугуїв, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна  СРСР
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1964—1965 «Колгоспник» (Рівне) 3 (-?) 1965—1966 «Волинь» (Луцьк) 15 (-?) 1966—1972 «Чорноморець» (Одеса) 70 (-67) 1973 «Зірка» (Тирасполь) ? (-?) 1974 «Локомотив» (Херсон) ? (-?) 1975 «Зірка» (Тирасполь) ? (-?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1982—1988 «Чорноморець» (Одеса) тренер 1989—1990 «Динамо» (Москва) тренер 1990—1991 «Динамо» (Москва) 1991—1994 «Чорноморець» (Одеса) тренер 1994—1996 Південна Корея (олімп.) тренер 1996—1999 «Зімбру» (Кишинів) 1999—2002 «Металург» (Донецьк) 2003—2007 «Чорноморець» (Одеса) 2007 «Іллічівець» (Маріуполь) 2008 «Луч-Енергія» (Владивосток) 2010—2011 Україна тренер 2011—2012 «Таврія» (Сімферополь) 2019 Молдова в.о.
Звання, нагороди
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Семе́н Йо́сипович А́льтман (нар. 21 квітня 1946, Чугуїв, Харківська область, СРСР) — український футбольний тренер, головний тренер сімферопольської «Таврії». У минулому — радянський футболіст, воротар.

Батько українського футбольного воротаря Геннадія Альтмана.

Кар'єра гравця

Семен Альтман почав займатися футболом в ДЮСШ міськвно - I м. Київ у Бориса Йосиповича Кукурикова. Разом з Семеном у групі тренувалися, зокрема, Володимир Мунтян та Віктор Кащей, які згодом стали відомими футболістами та тренерами. Коли ж Кукуриков був запрошений на посаду тренера вінницького «Локомотива», групу прийняв Корсунський Михайло Борисович. Згодом Корсунського змінив Качанов Володимир Федорович. Футболісти міськвно регулярно ставали переможцями дитячих і юнацьких турнірів, що проводилися у Києві.

На дорослому рівні Альтман дебютував 1964 року в рівненській команді «Колгоспник», у складі якої провів лише три гри. 1965 року перейшов до іншої команди класу «Б» футбольної першості СРСР — луцької «Волині».

1966 року переїхав до Одеси, де розпочав виступи за місцевий «Чорноморець». Спочатку захищав ворота команди дублерів, згодом почав залучатися до матчів основної команди, однак по-справжньому основним голкіпером «Чорноморця» зміг стати лише в сезоні 1972 року, який став для нього останнім сезоном виступів в Одесі.

1973 року виступав за тираспольську «Зірку», ще за рік — за херсонський «Локомотив». Останнім сезоном ігрової кар'єри став сезон 1975 року, знову проведений у Тирасполі.

Тренерська кар'єра

Тренерську роботу розпочав 1982 року, увійшовши до тренерського штабу одеського «Чорноморця», команди, в якій провів найкращі роки кар'єри гравця.

1989 року переїхав до Москви, де тренував місцеве «Динамо», у тому числі з 1990 року — як головний тренер команди. У 1991 році повернувся до Одеси, знов входив до числа тренерів «Чорноморця». Протягом 1994—1996 років працював у Південній Кореї одним з тренерів олімпійської збірної цієї країни.

1996 року прийняв пропозицію керівництва кишинівського «Зімбру» очолити команду клубу. На чолі «Зімбру» двічі ставав чемпіоном Молдови та двічі виборював Кубок країни.

У 1999 році повернувся до України, очоливши тренерський штаб представника української Прем'єр-ліги донецького «Металурга». Тренував команду до кінця 2002 року, досягнувши з нею третього місця в чемпіонаті України сезону 2001-02. На початку 2003 року став у керма одеського «Чорноморця», з яким повторив своє бронзове досягнення в сезоні 2005-06.

У 2007 тренував маріупольський «Іллічівець», наступного року виконував обов'язки головного тренера аутсайдера російського чемпіонату команди «Луч-Енергія» з Владивостока.

У 2010 році увійшов до тренерського штабу національної збірної України, в якому вже працював протягом 2003—2007 років, суміщуючи цю роботу з обов'язками головного тренера «Чорноморця».

На початку червня 2011 року вийшов зі складу тренерського штабу збірної, а вже 10 червня 2011 року був представлений на посаді головного тренера сімферопольської «Таврії». Звільнений з посади 01.06.2012^[1].

Нагороди і досягнення

• Кавалер ордена «За заслуги» ІІ ступеня (2011).
• Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня^[2]
• Чемпіон Молдови (2): 1997/98, 1998/99.
• Володар Кубка Молдови (2): 1996/97, 1997/98.
• Бронза 1ліги СРСР (2): 1971, 1972.

Примітки

1. Семен Альтман освобожден от занимаемой должности [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Указ Президента України № 795/2004. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 14 квітня 2011.

Джерела

• Тренерський штаб збірної України [Архівовано 17 квітня 2011 у Wayback Machine.] на офіційному сайті ФФУ.
• Статистика на сайті klisf.info. (рос.)
• Профіль [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.] на сайті «Одеський футбол». (рос.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»