Владислав Яроцький

Владислав Яроцький
Народження6 червня 1879(1879-06-06)[1][2][3]
Підгайчики, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть7 лютого 1965(1965-02-07)[1][2][3] (85 років)
 Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна Республіка Польща
НавчанняКраківська академія мистецтв і Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьмандрівник-дослідник, художник, викладач університету, мандрівник
Відомі учніБорачок Мар'ян Юліанович, Кульчицький Юрій Петрович, Борачок Северин Юліанович і Гарасовська-Дачишин Марія
Роботи в колекціїгалерея Бельведер, Hungarian National Galleryd, Музей образотворчих мистецтв, Національний музей у Варшаві і Національний музей у Кракові
Нагороди
Commander of the Order of the Crown commander of the Order of the Dannebrog офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Академічний лавр 3rd Class of the Order of the Cross of the Eagle

CMNS: Владислав Яроцький у Вікісховищі

Владисла́в Яро́цький (пол. Władysław Jarocki; нар. 6 червня 1879, Підгайчики — пом. 7 лютого 1965, Краків, Польща) — польський живописець, графік, архітектор, педагог, громадський діяч; член Товариства польських художників «Мистецтво» та віденської «Сецесії».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 6 червня 1879 року в селі Підгайчиках (нині Тернопільський район Тернопільської області, Україна). 1902 року закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки продовжив навчання в Краківській академії мистецтвЮзефа Мегоффера та Леона Вичулковського), потім в Академії Жуліана у Парижі. У 1903, 19071911 роках подорожував по Україні й Кавказу. Згодом жив у Львові. Вів курси рисунку у Львівській політехніці та Державній промисловій школі, був сценографом Міського театру у Львові.

З 1920 року — у Кракові, з 1921 року професор Академії мистецтв; редактор журналу «Sztuki piękne». Був головою Товариства шанувальників мистецтва. Помер у Кракові 7 лютого 1965 року.

Творчість

[ред. | ред. код]
«Освячення води на Громниці. Карпати»

Малював жанрові сцени з життя гуцулів. Серед робіт:

  • «Гуцульський похорон» (1905, Національний музей у Варшаві);
  • «Гуцули в Карпатах» (1910, Національний музей у Варшаві);
  • «Дівчина з карпатських гір» (1910, пастель, папір);
  • «Йордан у Татарові» (1910);
  • «Борислав» (1912, олія, картон);
  • «Перед штормом» (1919, олія, полотно);
  • «Гуцули» (1921, акварель, папір);
  • «Церква в Татарові» (1923);
  • «Барбакан» (1926, папір, акварель);
  • «Дівчата на тлі Дністрового яру» (1926—1927);
  • «Дівчина з верховини» (близько 1930, полотно, олія);
  • «Освячення води на Громниці. Карпати»;
  • «Свято Йордану» (олія, картон);
  • «Маріацький костел в Кракові» (папір, акварель).

Малював карикатури для часописів «Liberum Veto» та «Щолбан», плакати, зокрема:

  • «Liberum Veto» (1905);
  • «Polska, Na Huculsczyzńie» (1926).

Брав активну участь у художніх виставках у Львові, Варшаві, Познані, Кракові, Закопаному.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. а б e-teatr.pl — 2004.

Джерела

[ред. | ред. код]