Вірджиліо Лаццарі

Вірджиліо Лаццарі
Основна інформація
Дата народження20 квітня 1887(1887-04-20)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняАссізі, Італія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті3 жовтня 1953(1953-10-03)[1] (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіКастель-Гандольфо, Провінція Рим, Лаціо, Італія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКампо Верано[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Італія[1]
 Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїоперний співак Редагувати інформацію у Вікіданих
Співацький голосбас Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лаццарі.

Вірджиліо Лаццарі (італ. Andrea Lazzari; 20 квітня 1887(1887квітня20), Ассізі — 4 жовтня 1953, Кастель-Гандольфо)[3] — італійський оперний співак з голосом бас, який мав активну міжнародну виконавську кар'єру з 1908 до 1953 рік. Він тривалий час співпрацював із Чиказькою громадською оперою (1918—1932) і Метрополітен-опера (1933—1950), а також часто виступав на Зальцбурзькому фестивалі у 1930-х роках. Він виступав як запрошений артист з оперними театрами по всьому світу, зокрема Королівським оперним театром, Театром Колумба і Театром Карло Феліче.

Лаццарі особливо знаний своїми ролями Арчібальдо у «Любові трьох королів» і Лепорелло у «Дон Жуані». У 1943 році він зіграв Саломона у світовій прем'єрі п'єси Італо Монтемецці «Чарівництво». Музичний критик Гарольд Розенталь заявив, що Лаццарі був «одним із найкращих вокалістів у своєму репертуарі»[3]. Під час роботи у Чикаго він став натуралізованим громадянином США[4]. Його голос зберігся на повних записах «Ріголетто» Верді та «Дон Жуана» Моцарта, які він зробив з Метрополітен-опера.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Ассізі, Лаццарі розпочав кар'єру, виступаючи в трупі Vitale Operetta з 1908 до 1911 рік; дебютував на професійному рівні в ролі Інкогніто в опереті Франца фон Зуппе «Боккаччо»[3][5]. Він навчався опері в Антоніо Котоньї у Римі, потім вперше виступив у цьому місті у 1914 році у Театрі Костанці[3]. У сезон 1914—1915 років він був відданий Театру Колумба у Буенос-Айресі, а у 1915 році з'явився у Муніципальному театрі Сантьяго як Альдобрандіно де Рангоні в «Паризіні» Масканьї[5][6].

У 1916 році Лаццарі виконав роль Арчібальдо в «Любові трьох королів» в Палаці образотворчих мистецтв у Мехіко і вперше з'явився в Північній Америці в Сент-Луїсі[5]. У 1917 році отримав направлення до Бостонського оперного театру та дебютував у Нью-Йорку, виконавши партію Колліна в опері Джакомо Пуччіні «Богема» з Меггі Тейте в ролі Мімі та Лукою Боттою в ролі Родольфо в Колумбійському університеті перед аудиторією у 2000 осіб[7].

Лаццарі був головним артистом Чиказької оперної асоціації (COA) і Чиказької громадської опери (CCO) з 1918 до 1932 рік[3]. До цього він зіграв Рамфіса на чиказькій прем'єрі «Аїди» Верді з Розою Раїсою у головній ролі в Аудиторіум-білдінг, Чикаго, у 1916 році; роль, яку він повторив для урочистого відкриття Civic Opera House у Чикаго у 1919 році[5][8]. З COA він співав Арчібальдо у «Фіорі» Мері Гарден у 1920 році[9]. Він виступав у кількох операх разом з Амелітою Галлі-Курчі у Чикаго, включно з Графом Родольфо в «Аміні» Галлі-Курчі у «Сомнамбулі» Вінченцо Белліні у 1921 році[10]. Він також виконав роль Клавдія у чиказькій прем'єрі «Гамлета» Амбруаза Томаса у 1921 році[11]. У 1925 році він виконав роль дона Базиліо у «Севільському цирульнику» Джоакіно Россіні у Парижі, а також виконав партію Арчібальдо у «Фіорі» Лукреції Борі на фестивалі «Равінія» з Чиказьким симфонічним оркестром[12][13]. Серед інших оперних ролей, які він виконав у Чикаго, були Спарафучиле у «Ріголетто» Верді, Раймондо Бідебент у «Лючиї ді Ламмермур» Доніцетті, Планкетт у «Марті» Флотова, Фігаро в «Одруженні Фігаро» та головна партія в «Мефістофелі» Бойто[14][15][16][17][18].

З 1933 до 1950 рік Лаццарі був провідним басом у Метрополітен-опера у Нью-Йорку[19]. Він дебютував у Метрополітен-опера 28 грудня 1933 року в ролі Дона Педро в опері «Африканець»[20]. Серед інших ролей, які він співав у Метрополітен: Альвізе в «Джоконді», Арчібальдо, Коллін, граф Родольфо, Дон Базиліо, доктор Бартоло у «Весілля Фігаро» Моцарта, Феррандо в «Трубадурі» Верді, Лепорелло, Лотаріо в «Міньйоні» Амбруаза Томи, Оровезо в «Нормі» Белліні, Префект у «Лінда ді Шамуні», Раймондо Бідебент, Рамфіс, Самуїл у «Балі-маскараді» Верді, Сімона в «Джанні Скіккі» Пуччіні, Спарафучиле, Тальпа в «Плащі» Пуччіні та Варлаам у «Борисі Годунові» Мусоргського[21]. Останнім виступом у Метрополітен став Лепорелло у «Дон Жуані» Паоло Сільвері 5 грудня 1950 року[22].

Лаццарі щорічно виступав на Зальцбурзькому фестивалі з 1934 до 1939 рік; виконавши Бартоло у «Севільському цирульнику», Лепорелло в «Дон Жуані», Пістола в «Фальстафі». Він дебютував у Королівському оперному театрі у Лондоні у 1939 році в ролі Лепорелло в «Дон Жуані»[23]. У 1943 році він виконав роль Саломоне у світовій прем'єрі опери Італо Монтемецці «Чарівництво» на радіо з симфонічним оркестром NBC. Однією з останніх його появ була роль Арчібальдо в театрі Карло Феліче у 1953 році[23].

Помер 4 жовтня 1953 року у своєму будинку в Кастель-Гандольфо, у віці 66 років[24].

Записи

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Ascarelli A. Dizionario Biografico degli Italiani — 2005. — Vol. 64.
  2. ↑ Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б в г д Harold Rosenthal (2008). Lazzari, Virgilio. У Laura Williams Macy (ред.). The Grove Book of Opera Singers. Oxford University Press. с. 272. ISBN 9780195337655.
  4. ↑ Opera In 4 Tongues For Opening Week. The New York Times. 14 грудня 1933. с. 28.
  5. ↑ а б в г Virgilio Lazzari. Operissimo concertissimo. Процитовано 16 січня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ Pietro Mascagni: biografia e cronologia esecutiva. Circolo musicale Amici dell'opera Galliano Masini. 2005. с. 157.
  7. ↑ Columbia Opera Greeted by 2,000 (PDF). The New York Times. 18 липня 1917. с. 6.
  8. ↑ Шаблон:Almanacco
  9. ↑ Richard Aldrich (27 січня 1920). Garden in New Role at the Chicago Opera; Great Audience Hears Her Sing Flora in L'amore dei tre re at the Lexington. The New York Times. с. 18.
  10. ↑ Mary Garden Sings 'Faust'; Takes Role After Day's Illness – Galli-Curci in Sonnambula (PDF). The New York Times. 6 лютого 1921. с. 18.
  11. ↑ Richard Aldrich (6 березня 1921). The Opera (PDF). The New York Times.
  12. ↑ Vanda Nomicos Makes Opera Debut In Paris (PDF). The New York Times. 8 червня 1925. с. 19.
  13. ↑ Olin Downes (21 червня 1925). Ravinia Park Opens with L'amore dei tre re (PDF). The New York Times. с. 164.
  14. ↑ Opera in Other Centres (PDF). The New York Times. 31 жовтня 1926. с. 188.
  15. ↑ Opera Martha from Chicago (PDF). The New York Times. 27 листопада 1927. с. 231.
  16. ↑ Rigoletto on the Air; Verdi's Opera Sung in Chicago to Be Heard Over Nineteen Stations on Thursday – Cast and Story of the Play. The New York Times. 11 грудня 1927. с. 230.
  17. ↑ Listening-In on the Radio (PDF). The New York Times. 6 січня 1929. с. 63.
  18. ↑ Virgilio Lazzari, basso: Chicago Civic Opera Association. University of Iowa Libraries. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 20 січня 2016.
  19. ↑ Harold Rosenthal (2008). Lazzari, Virgilio. У Laura Williams Macy (ред.). The Grove Book of Opera Singers. Oxford University Press. с. 272. ISBN 9780195337655.
  20. ↑ Olin Downes (29 грудня 1933). Lazzari in Opera Debut (PDF). The New York Times. с. 26.
  21. ↑ Lazzari, Virgilio [Bass]. Metropolitan Opera Archives. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 16 січня 2016.
  22. ↑ Virgilio Lazzari, Operatic Basso, 66 (PDF). The New York Times. 7 жовтня 1953. с. 29.
  23. ↑ а б Harold Rosenthal (2008). Lazzari, Virgilio. У Laura Williams Macy (ред.). The Grove Book of Opera Singers. Oxford University Press. с. 272. ISBN 9780195337655.
  24. ↑ Virgilio Lazzari, Operatic Basso, 66 (PDF). The New York Times. 7 жовтня 1953. с. 29.

Посилання

[ред. | ред. код]