Гаспарен де Бергамо

Гаспарен де Бергамо
Народився1360[2][4][…]
Бергамо, Ломбардія
Помер1431[1][2][…]
Мілан, Міланське герцогство
Діяльністьмовознавець
Alma materПавійський університет
ВчителіGiovanni Travesid
Відомі учніВітторино да Фельтре, Франческо Філельфо, Леон-Баттіста Альберті і Антоніо Беккаделлі
Знання мовrenaissance Latind і італійська
ЗакладПадуанський університет
ДітиGuiniforte Barzizzad[6]

Гаспарен де Бергамо («Гаспаріно да Барціцца»; «Gasparinus de Bergamo»[7]; бл. 1360 — бл. 1431, Мілан) — італійський граматик, педагог, автор нового епістолярного стилю, заснованого на листах Цицерона.

Разом з П'єтро Паоло Верджеріо стояв біля витоків гуманізму в Падуї. Як і інші ранні італійські гуманісти, він викладав риторику, граматику, етику з метою відродження латинської літератури.

Біографія

[ред. | ред. код]

Гаспарено ді П'єтробуоно народився в селі Барціцца, поблизу Бергамо. Навчався граматиці й риториці в Павії. Викладав там з 1403 до 1407 року, потім переїхав до Венеції, де працював приватним учителем в родини Барбаро.

Не маючи можливості відкрити свою школу в Венеції, Гаспаріно переїжджає до Падуї, де викладає з 1407 до 1421 року. Це був найпродуктивніший період в його житті: тут він пише свої праці, а також здобуває відомість як вчений і викладач. Він читає лекції з риторики, а також курси, присячені латинським авторам, таким як Сенека, Цицерон, Вергілій і Теренцій. Він відкриває гуманістичну початкову школу, в якій навчалися Вітторино да Фельтре, Леон Баттіста Альберті, Антоніо Беккаделлі.

Пізніше Гаспарено викладав у Феррарі, а 1418 року, на запрошення Філіппо Марія Вісконті, відкрив початкову школу в Мілані, подібну до падуанської. З 1421 року Гаспарено викладав у Мілані, а також служив придворним оратором у герцога Вісконті.

Крім того, Гаспарено служив секретарем папи Мартіна V, і на цій посаді брав участь у Констанцькому соборі. Гаспарено помер у Мілані близько 1431 року.

Від шлюбу з Лукрецією Альярді у нього був син Гімфорте (Гініфорто) Барціцца (бл. 1406—1463), який також став відомим вченим і письменником. Гімфорте одружився з Джованніні Малабарба.

Праці

[ред. | ред. код]
Liber epistolarum («Епістолярна книга») Гаспарена де Бергамо, Париж, 1470
  • Liber epistolarum («Епістолярна книга») або Epistolae Gasparini («Листи Гаспарена»). Ця книга стала першою книгою, друкованою у Франції. 1470 року її видали книгодрукар Ульріх Герінг з партнерами за вказівкою Йоганн Райхлін. Цей твір призначався для студентів, він навчав витонченої та елеґантної латині, а також композиції в прозі.
  • Tractatus de compositione (бл. 1420): підручник з риторики та літературного стилю. У ньому Гаспарен виступає за повернення до основ стилю, якими користувалися античні оратори. Насмперед він пише про Квінтиліана та Цицерона[8].
  • Orthographia: посібник з латинської орфографії.
  • Il Vocabularium breve («Короткий слованик»), бл. 1417-18. Етимологічний словник латинських термінів з італійським перекладом. Пізніше неодноразово передруковувався. Перше видання 1509 року[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Swartz A. Open Library — 2007.
  2. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції.
  4. ↑ Istituto centrale per il catalogo unico EDIT 16: censimento nazionale delle edizioni italiane del XVI secolo — Roma: ICCU, 2000.
  5. ↑ opac.vatlib.it
  6. ↑ Istituto dell'Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line
  7. ↑ Також відомий як: Gasparino (da) Barizizza, Gasparino (da) Barzizza; Gasparin de Bergame; Gasparinus Barzizius Bergamensis
  8. ↑ Robert P. Sonkowsky, «Critical Edition of the Latin Rhetorical Treatise De Compositione by Gasparino Barzizza of Bergamo», in American Philosophical Society. Year Book 1962, p. 629.
  9. ↑ Vocabularium breve magistri Gasparini Pergomensis, Venetiis, per Simonem de Luere, 1509.

Література

[ред. | ред. код]
  • Robert P. Sonkowsky, «Magister Gasparinus», The Speech Teacher, 12 (1963), 200—203.
  • Robert P. Sonkowsky, «Critical Edition of the Latin Rhetorical Treatise De Compositione by Gasparino Barzizza of Bergamo», American Philosophical Society: Year Book, 1962, 629.