Грицай Олексій Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грицай.
Грицай Олексій Михайлович

100 років з дня народження О. М. Грицая. Поштовий блок, Пошта Росії, 2014 р.
Народився22 лютого (7 березня) 1914, 7 березня 1914(1914-03-07)[2][3] або 22 лютого 1914(1914-02-22)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 травня 1998(1998-05-06)[1][2] (84 роки) або 5 червня 1998(1998-06-05)[3] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, педагог, пейзажист, письменник, графік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСанкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСХ СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпейзаж Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
Народний художник СРСР Народний художник РРФСР Державна премія СРСР Сталінська премія

Олексі́й Миха́йлович Грица́й (22 лютого (7 березня) 1914, Санкт-Петербург, Росія — 1998, Москва) — російський живописець-пейзажист.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Навчався в Ленінграді в Інституті живопису, скульптури та архітектури Всеросійської Академії мистецтв (1932—1939) в Ісака Бродського та Василя Яковлєва.

Викладав у Московському художньому інституті імені Василя Сурикова (1948—1952, від 1964; професор від 1966).

У пейзажах розвивав традиції російського пейзажного живопису другої половини 19 століття.

Картини Грицая зберігаються, зокрема, в Третьяковській галереї (Москва).

Став прообразом червоноармійця Олексія Горскова з книги Сергія Баруздіна «Само по собі». У книзі, зокрема, зображено події перших днів війни в Кам'янці-Подільському та на Кам'янеччині, в яких брав участь Грицай.

Звання, відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Народний художник РРФСР (1963).
  • Народний художник СРСР (1974).
  • Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1964).
  • Сталінська премія (1951) за картину «В Жигулях. Буряний день» (1948—1950).
  • Сталінська премія (1952) за картину «Засідання Президії АН СРСР» (1951; співавтори Василь Єфанов та ін.).
  • Державна премія СРСР (1978) за цикл пейзажів.
  • Державна премія РРФСР імені Іллі Рєпіна (1973).
  • Бронзова медаль Всесвітньої виставки в Брюсселі (1958).
  • Ордени Вітчизняної війни другого ступеня, Трудового Червоного Прапора, медалі.

Література

[ред. | ред. код]
  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
  • 225 лет Академии художеств СССР: Каталог выставки. — 2-е издание. — Т. 2: 1917—1982. — М., 1985. — С. 122—123; портрет.
  • Большой энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1991. — Т. 1. — С. 342.
  • Большой энциклопедический словарь. — М.: Астрель, 2005. — С. 295.
  • Ковнер О. Днів тих слава не зів'яне: Далеке — близьке // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1988. — 4 червня. — С. 2—3.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б в Web umenia
  4. ↑ Грицай Алексей Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]