Даніель Тоскан дю Плантьє | |
---|---|
фр. Daniel Toscan de Plantier | |
президент | |
Дата народження | 7 квітня 1941 |
Місце народження | Шамбері, Франція |
Дата смерті | 11 лютого 2003 (61 рік) |
Місце смерті | |
Поховання | Пер-Лашез і Grave of Toscan du Plantierd |
Громадянство | Франція |
Професія | продюсер, актор |
Alma mater | Інститут політичних досліджень |
Діти | Tosca Toscan du Plantierd, Ariane Toscan du Plantierd, Carlo Toscan du Plantierd і Maxime Toscan Du Plantierd |
IMDb | ID 0869099 |
Висловлювання у Вікіцитатах Даніель Тоскан дю Плантьє у Вікісховищі |
Даніе́ль Тоска́н дю Плантьє́ (фр. Daniel Toscan de Plantier; 7 квітня 1941, Шамбері, Франція — 11 лютого 2003, Берлін, Німеччина) — французький кінопродюсер, прокатник, актор, критик.
Даніель Тоскан дю Плантьє народився 7 квітня 1941 року в Шамбері у Франції. Освіту здобув в Інституті політичних досліджень[fr]. Працював менеджером з реклами у щоденній газеті France Soir. 1966 року та в період з 1975 по 1985 рік був генеральним директором Gaumont Film Company; з 1988 до самої смерті був президентом Unifrance, організації зі сприяння французькому кіно. У 1992-2003 роках очолював французьку Академію мистецтв та технологій кінематографа, яка присуджує національну кінопремію «Сезар».
Як продюсер Даніель Тоскан дю Плантьє брав участь у створенні понад 50 фільмів; у кількох стрічках знявся як актор. Працював з такими відомими режисерами, як Федеріко Фелліні, Інгмар Бергман, Моріс Піала, Робер Брессон, Р. В. Фассбіндер, Пітер Гріневей, Андрій Тарковський та іншими.
Дю Плантьє часто ставав заводієм суперечок, об'єктом нападок з боку тих, хто з недовірою ставиться до його ідей в області державної кінополітики[1].
Тоскан дю Плантьє був одружений чотири рази і мав трьох синів і двох доньок[2]. Його третьою дружиною була режисерка Софі Тоскан дю Плантьє[fr], яку 23 грудня 1996 було вбито[fr] за не зовсім з'ясовних обставин[2].
Помер Даніель Тоскан дю Плантьє 11 лютого 2003 року у 61-річному віці від серцевого нападу на Берлінському кінофестивалі. Був похований на кладовищі Пер-Лашез.
З 2008 року у Франції найкращому продюсерові за результатами кінематографічного року присуджують Премію імені Даніеля Тоскана дю Плантьє (фр. Prix Daniel Toscan du Plantier).