Джуліо Беллі

Джуліо Беллі
Основна інформація
Дата народження1560(1560)
Місце народженняЛонджано
Дата смерті1621(1621)
Місце смертіІмола
ГромадянствоІталія Італія
Національністьіталієць
Професіякомпозитор
ВчителіДжованні Томмазо Чімелло Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрлітургічна музика

Джуліо Беллі (італ. Giulio Belli) (Лонджано, 1560 — Імола, 1621) — італійський ранньобароковий композитор, францисканський монах.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Джуліо Беллі народився у Лонджано, що поблизу Форлі на південний захід від Равенни у 1560 році. Навчався у Неаполі, але більшість життя провів у Північній Італії.

Відповідно до власного твердження, що міститься у присвяті його Missarum sacrarumque cantionum (1595)[1], він був учнем Джовантомазо Чімелло до 1569 року. Повернувся до Лонджано, вступив до місцевого францисканського монастиря 30 вересня 1579 року.

Очевидно маючи жвавий характер, Беллі працював у різних місцях, пересуваючись головним чином між Венето та Емілією-Романьєю: 7 листопада 1582 року стає капельмейстером при Соборі Імоли; з 20 травня1590 року, протягом трьох років, виконує аналогічні функції у церкві Санта Марія ін Кастелло у Карпі; з наступного, 1591, року працює у Болоньї при Базиліці Сан Франческо, можливо у Феррарі і пізніше у Венеції в церкві Ка' Ґранди; у 1596 році обіймає таку ж посаду в соборі Монтаньяни.

З 1597 року працює у Феррарі капельмейстером при дворі герцога Альфонсо II д'Есте та в Академії делла Морте (Accademia della Morte); знову змінює багато місць проживання та роботи, також виконуючи обов'язки маестро у Озімо, Равенні, Реджо та Форлі. Після подальших переміщень, серед яких праця при Базиліці Сант'Антоніо у Падуї, у 1621 році повернувся нарешті до Імоли. Де б не розгорталась його діяльність, він у всіх користувався репутацією поважної людини і пречудового музиканта. Романьйольский філолог та філософ абат Джованні Крістофано Амадуцці (1740—1792) назвав Беллі «musicae artis peritissimum» (лат. найдосвідченіший в мистецтві музики).

Стиль

[ред. | ред. код]

На початку Беллі притримувався «класичного» стилю своєї епохи, що відбивався у музичних писаннях Палестріни (ще живого, але вже вшанованого як найвеличнішого поліфоніста), однак він зазнавав також впливів поліхоральної музики. В останніх працях спостерігаються нові, сучасні композиційні тенденції, що полягають у використанні басо контінуо. Після такого поєднання, провівши деякі модифікації творів і привівши їх у відповідність з «канонами», композитор перевидав їх у декількох антологіях, які користувались авторитетом до кінця епохи.

Беллі належать численні меси та псалми у царині сакральної музики, канцони та мотети — світської. Деякі з останніх були популярними за межами Італії і увійшли до антологій Томаса Морлі.

Твори

[ред. | ред. код]

Духовна вокальна музика

[ред. | ред. код]
  • Missarum liber primus, 1586;
  • Psalmi ad vesperas …duoque cantica beatae virginis, et in fine addito Te Deum laudamus, 1592;
  • Missarum sacrarumque cantionum, liber primus, 1595;
  • Psalmi ad vesperas…duoque cantica beatae virginis, 1596;
  • Missarum, liber primus, 1599;
  • Sacrarum cantionum, 1600;
  • Psalmi ad vesperas in totius anni festivitatibus, ac tria cantica Beatae Virginis Mariae, 1603;
  • Compieta, mottetti & letanie della madonna, 1605;
  • Compieta, falsi bordoni, antifone et litanie della madonna, 1607;
  • Missae sacrae, 1608;
  • Церковні концерти (Concerti ecclesiastici), 1613 (до яких увійшли дві інструментальні канцони на три голоси);
  • Інші твори (меси, мотети, духовні канцони тощо).

Світська музика

[ред. | ред. код]
  • Канцонетти … книга перша (Canzonette … libro primo), 1584;
  • Перша книга мадригалів (Il primo libro de madrigali), 1589;
  • Третя книга мадригалів ('Il terzo libro de madrigali), 1590;
  • Друга книга мадригалів ('Il secondo libro de madrigali), 1592;
  • Друга книга канцонет (Il secondo libro delle canzonette, con alcune romane), 1593;
  • Інші твори (мадригали та канцонети)

Інструментальна музика

[ред. | ред. код]
  • 2 канцони на три голоси в Церковних концертах, 1613 (cfr. il paragrafo Musica vocale sacra).

Інші твори

[ред. | ред. код]

Крім того, Беллі був автором Правил контрапункту (Regole di contrappunto); близько сторіччя по тому, Джузеппе Оттавіо Пітоні приєднав до цього твору 13 сторінок додатків (Додатки до Правил контрапункту Джуліо Беллі (Aggiunte alle Regole di contrappunto di Giulio Belli)).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ця книга, як і інші в подальшому, була перевидана Беллі у 1607 з доданням басо контінуо; cfr. il § Stile.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Sergio Durante, Giulio Belli in «Dizionario Enciclopedico Universale della Musica e dei Musicisti», ed. UTET, Torino, ISBN 88-02-03930-5
  • Anna Maria Monterosso Vacchelli, Giulio Belli in «Dizionario Biografico degli Italiani», Treccani
  • Othmar Wessely-Walter Kreyszig, Giulio Belli in «New Grove Dictionary», ed. Stanley Sadie, London, Macmillan Publishers Ltd., 1980, ISBN 1-56159-174-2

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]