Жорж Леконт

Жорж Леконт
фр. Georges Lecomte
Ім'я при народженніфр. Georges Charles Lecomte
Народився9 липня 1867(1867-07-09)[1][2][…]
Макон
Помер27 серпня 1958(1958-08-27)[1][3][…] (91 рік)
Париж, Франція
Країна Франція
Діяльністьписьменник, драматург, літературний критик, журналіст, school director
Alma materLycée Lamartined[5]
Мова творівфранцузька
Роки активностіз 1891[5]
ЧленствоФранцузька академія (27 серпня 1958)[6]
ДітиClaude Morgand
Нагороди
CMNS: Жорж Леконт у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Жорж Леконт (фр. Georges Lecomte; 9 липня 1867 — 27 серпня 1958) — французький прозаїк і драматург, автор есе на літературні, історичні та мистецькі теми.[7] Член Французької академії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Леконт народився 9 липня 1867 прку в Маконі, департамент Сона і Луара.

Спершу працював журналістом, з 1885 року редагував журнал «La Cravache», орган французьких символістів і парнасців, де друкувалися Поль Верлен, Анрі де Реньє, Поль Адан та ін.

Більшість творів Леконта позначені стилістикою символізму: «Міражі» (Mirages, 1893), «Золотий телець» (Le Veau d'or, 1903) та ін. Йому ж належать біографії Клемансо («Clémanceau», 1918) та Тьєра («Thiers»), 1933)

1924 року був обраний до Французької академії, а з 1946 року її пожиттєвим секретарем.[8] Він також був директором вищої школи мистецтва і поліграфічної промисловості «Школа Етьєна». Помер у Парижі.

Твори

[ред. | ред. код]

П'єси

[ред. | ред. код]
  • La Meule, 4 acts, Paris, Théâtre-Libre, 26 February 1891
  • Mirages, 5 acts, Paris, Théâtre-Libre, 6 March 1893

Романи

[ред. | ред. код]
  • Les Valets, contemporary novel (1898)
  • La Suzeraine (1898)
  • La Maison en fleurs (1900)
  • Les Cartons verts, contemporary novel (1901)
  • Le Veau d'or (1903)
  • Les Hannetons de Paris (1905)
  • L'Espoir (1908)
  • Bouffonneries dans la tempête (1921)
  • La Lumière retrouvée (1923)
  • Le Mort saisit le vif (1925)
  • Le Jeune Maître (1929)
  • Les Forces d'amour (1931)
  • Je n'ai menti qu'à moi-même (1932)
  • La Rançon (1941)
  • Servitude amoureuse (1949)
  • Le Goinfre vaniteux, comic=satirical novel (1951)

Інше

[ред. | ред. код]
  • L'Art impressioniste d'après la collection privée de M. Durand-Ruel (1892)
  • Espagne (1896)
  • Les Allemands chez eux (1910)
  • Les Lettres au service de la patrie (1917)
  • Pour celles qui pleurent, pour ceux qui souffrent (1917)
  • Clemenceau (1918)
  • Au chant de la Marseillaise. Danton et Robespierre. L'Ouragan de la Marseillaise. Marceau et Kléber (1919)
  • Louis Charlot (1925)
  • La Vie amoureuse de Danton (1927)
  • La Vie héroïque et glorieuse de Carpeaux (1928)
  • Les Prouesses du Bailli de Suffren (1929)
  • Le Gouvernement de M. Thiers (1930)
  • Thiers (1933)
  • Steinlen. Chats et autres Bêtes. Dessins inédits. Texte de Georges Lecomte (1933)
  • Gloire de l'Île-de-France (1934)
  • Ma traversée (1949)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Pinson G., Thérenty M. Médias 19 — 2011. — ISSN 1927-0178
  5. ↑ а б http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/georges-lecomte
  6. ↑ Французька академія — 1635.
  7. ↑ Georges LECOMTE. web.archive.org. 16 березня 2012. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 5 грудня 2023.
  8. ↑ Académie française. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 15 травня 2009.

Посилання

[ред. | ред. код]