Йоганнес Еліас Тейсманн

Йоганнес Еліас Тейсманн
нід. Johannes Elias Teijsmann
Народився1 червня 1808(1808-06-01)
Арнем, Нідерланди
Помер22 червня 1882(1882-06-22) (74 роки)
Богор, Голландська Ост-Індія
Місце проживанняНідерланди
КраїнаНідерланди
Діяльністьботанік
Галузьботаніка
ЧленствоНідерландська королівська академія наук
Відомий завдяки:дослідник флори Індонезії
Сад Тейсманна у Богорському ботанічному саду

Йоганнес Еліас Тейсманн (нід. Johannes Elias Teijsmann, 1 червня 1808 — 22 червня 1882) — голландський ботанік XIX століття, протягом 39 років директор Богорського ботанічного саду. Відомий дослідженнями флори Індонезії, у той час — Голландської Ост-Індії.

Тейсманн прибув на Яву у 1830 році як садівник генерал-губернатор Йоганнеса ван ден Боша. Вже в наступному 1831 році він стає директором ботанічного саду у Богорі (у період нідерландської колонізації Індонезії називався Національний бейтензорзький ботанічний сад, нід. S'Lands Plantentiun te Buitenzorg), цю посаду він займав до 1869 року. Тейсман брав участь у багатьох ботанічних експедиціях по островах Південно-Східної Азії, він також входив до складу голландської місії в Сіам (нині Таїланд)[2].

Тейсманн відомий тим, що ввів маніоку (рослина з острова Бантам поблизу Суматри) як джерело їжі, щоб зменшити голод в тогочасній Нідерландській Ост-Індії[3]. Разом зі своїм співробітником Юстусом Карлом Хасскарлом, який таємно вивіз паростки хінного дерева з Перу, він став культивувати цю рослину на Яві для виробництва хініну, який використовувався для лікування малярії. Незважаючи на багато труднощів і конфліктів були проведені успішні експерименти з цією рослиною в новій філії ботанічного саду у Чібодасі, які врешті-решт зробили Яву найбільшим виробником кори хінного дерева[4].

Завдяки Тейсманну із Західної Африки була завезена олійна пальма для отримання пальмової олії, яка досі є значною статтею експорту Індонезії. Крім того він запропонував нові методи штучного запилення ванілі, завдяки чому врожай став набагато більшим[5]. Але головною турботою Тейсманна залишався ботанічний сад, в результаті діяльності ботаніка число рослин в саду зросло з 900 у 1822 році до 10 000 у 1863 році[6].

Тейсманн також зіграв велику роль в відділенні Ботанічного саду від сусіднього Бейтензорзького палацу 30 травня 1868 року, завдяки чому громадськість і вчені отримали більш широкий доступ до ботанічного саду[7].

У 1869 році Тейсманн пішов у відставку з поста директора, однак і після цього він продовжував привозити в ботанічний сад нові рослини з різних куточків Індонезії.

Йоханнес Еліас Тейсманн помер в Богорі у 1882 році.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Спеціалізацією Йоганнеса Еліаса Тейсманна були папоротеподібні і насінні рослини.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. IPNI,  Teijsm.
  2. Harro Maat (2001). Science Cultivating Practice: A History of Agricultural Science in the Netherlands and its Colonies, 1863-1986 (The International Library of Environmental, Agricultural and Food Ethics). Springer; 2002 edition Iguchi. с. 37—40. ISBN 978-1402001130. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 26 лютого 2015.
  3. Masatoshi Iguchi (1999). Java Essay: The History and Culture of a Southern Country. Masatoshi Iguchi. с. 161—163. ISBN 978-1784621513. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 26 лютого 2015.
  4. Audrey Kahin; R. B. Cribb (2004). Historical Dictionary of Indonesia. Scarecrow Press. с. 80. ISBN 9780810849358. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 26 лютого 2015.
  5. GROWING VANILLA PLANT [Архівовано 2015-02-26 у Wayback Machine.], staff.unud.ac.id
  6. Ag. Pringgodigdo (1973). Ensiklopedi Umum. Kanisius. с. 1102. ISBN 9789794135228. Процитовано 26 лютого 2015.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. Sejarah Kebun Raya Bogor [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.], krbogor.lipi.go.id

Посилання

[ред. | ред. код]