Комишенко Григорій Васильович | |
---|---|
Загальна інформація | |
Громадянство | Україна[1] |
Народження | 10 березня 1972 (52 роки) Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР |
Зріст | 165 см |
Спорт | |
Вид спорту | спортивна боротьба[d] |
Клуб | Гелікон (Маріуполь) |
Григорій Васильович Комишенко (нар. 10 березня 1972, Жданов) — український борець греко-римського стилю, представник легкої і напівлегкої вагових категорій. Виступав за збірну України з боротьби в період 1992—2003 років, чемпіон Європи, володар Кубка світу, переможець багатьох турнірів національного та міжнародного значення, учасник двох літніх Олімпійських ігор. Заслужений майстер спорту України. Заслужений тренер України.
Григорій Комышенко народився 10 березня 1972 року в місті Жданові Донецької області Української РСР. Серйозно займатися боротьбою почав у віці восьми років, проходив підготовку в місцевому борцівському клубі «Гелікон». З 1990 року був підопічним заслуженого тренера Української РСР Геннадія Гавриловича Узуна[2].
Уперше заявив про себе в 1990 році, коли ще у складі збірної Радянського Союзу завоював бронзову медаль на чемпіонаті світу серед юніорів.
Після розпаду СРСР увійшов до складу національної збірної України, зокрема у 1992 році здобув перемогу на молодіжному чемпіонаті Європи в Угорщині.
Найбільшого успіху в своїй спортивній кар'єрі добився в сезоні 1994 року, коли в напівлегкій ваговій категорії переміг на європейській першості в Афінах, де у фінальному поєдинку взяв гору над чемпіоном світу з Вірменії Агасі Манукяном. У тому ж році став кращим на етапі Кубка світу в Угорщині.
У 1996 році побував на чемпіонаті Європи в Будапешті, звідки привіз срібну нагороду — у вирішальному поєдинку напівлегкої ваги програв росіянину Сергію Мартинову. Завдяки низці вдалих виступів удостоївся права захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх в Атланті — в греко-римській боротьбі в категорії до 62 кг посів підсумкове шосте місце.
Продовживши виступати на найбільших міжнародних турнірах, в 1997 і 1999 роках Комишенко боровся на чемпіонатах Європи, виступив на чемпіонаті світу в Анкарі, але потрапити до числа призерів не зміг.
Перебуваючи в числі лідерів борцівської команди України, благополучно пройшов відбір на Олімпійські ігри 2000 року в Сіднеї — цього разу виступав у легкій вазі, розташувавшись в підсумковому протоколі на восьмій позиції.
У 2002 році виступив на європейській першості в Сейняйоки і на світовій першості в Москві, посівши там шосте і шістнадцяте місця відповідно.
Останній раз показав значимий результат на міжнародній арені в сезоні 2003 року, коли став шостим на Гран-прі Німеччини в Дортмунді.
За видатні спортивні досягнення удостоєний почесного звання «Заслужений майстер спорту України».
Завершивши спортивну кар'єру, зайнявся тренерською діяльністю. Протягом багатьох років працював тренером з греко-римської боротьби у маріупольському спортивному клубі «Азовмаш». У 2012 році отримав звання «Заслужений тренер України»[3].
Це незавершена стаття про українського спортсмена чи спортсменку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |