Опера «Король слухає» | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Un re in ascolto | ||||
Композитор | Лучано Беріо | |||
Мова лібрето | італійська | |||
Перша постановка | 7 серпня 1984 | |||
Місце першої постановки | Haus für Mozartd | |||
Інформація у Вікіданих | ||||
| ||||
«Король слухає» (італ. Un re in ascolto) — опера Лучано Беріо на власне лібрето італійською мовою. Написана в 1981-83 роках, вперше поставлена у Зальцбурзі 7 серпня 1984 року під орудою Лоріна Маазеля, режисер — Гетц Фрідріх.[1] У Лондоні вперше поставлена 9 лютого 1989 у Королівському театрі Ковент-Гарден.[2][3][4]
Лібрето опери базується на ідеях італійського письменника Італо Кальвіно, а також включає уривки з лібрето німецьких авторів XVIII століття Фрідріх Айншеделя і Фрідріха Вільгельма Готтера, заснованих на п'єсі Шекспіра «Буря», а також поеми Вістена Г'ю Одена «Море і дзеркало[en]». Сам композитор визначав свій твір радше як azione musicale (музичне дійство), ніж оперу. Твір складається з двох частин, що містять 19 розділів.
Партії | Тип голосу | Прем'єрна постановка, 7 серпня 1984 року
(Диригент: Лорін Маазель) |
---|---|---|
Просперо, антрепренер і ключова роль | бас-баритон | Тео Адам |
Реґіста (театральний режисер) | тенор | Гайнц Цеднік |
Протаґоніста | колоратурне сопрано | Патріція Вайз |
сопрано I | Каран Армстронґ | |
сопрано II | Сільвія Ґрінберґ | |
П'ятниця | читання | Гельмут Лонер |
Аріель | мім | Самі Молхо |
nurse | меццо-сопрано | Ґабріела Зіма |
дружина | меццо-сопрано | Анна Ґонда |
Опера оповідає про царя міфічного царства, який, будучи відірваним від своїх володінь, всю інформацію про своє царство отримує із почутих ним розмов. Тим часом мандрівна трупа планує поставити «Бурю» Шекспіра і цар відвідує її репетиції. Цар уявляє себе в ролі Проспера, йому здається, що дія у п'єсі оповідає про події в його царстві і він приходить до стану психологічного колапсу, а трупа виїжджає так і не поставивши п'єсу.