Людвіг Бекманн
| Людвіг Бекманн | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 26 жовтня 1895 Дортмунд, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецький Райх | |||||||||||
| Помер | 20 січня 1965 (69 років) Оснабрюк, Нижня Саксонія, ФРН | |||||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||
| Військове звання | полковник | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Людвіг «Люц» Бекманн (нім. Ludwig "Lutz" Beckmann; 26 жовтня 1895, Дортмунд — 20 січня 1965, Оснабрюк) — німецький льотчик-ас, лейтенант Прусської армії, оберст резерву люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Навчався у восьмирічної народної школі у Веллінггофені, пізніше – у гімназії у Горді. Після цього відвідував курси підготовки вчителів для народних шкіл у Текленбурзі та семінар для вчителів в Унні.
На початку Першої світової війни записався добровольцем до букербурзьких єгерів та воював на Східному фронті. Восени 1916 року у званні лейтенанта очолював мінометне відділення 13-го піхотного полку. В 1917 році перейшов в авіацію. З грудня 1917 року служив у 6-й, 21 лютого 1918 року був переведений в 48-му, а 11 березня – в 56-ту винищувальну ескадрилью. До серпня 1918 року мав на рахунку сім перемог та став командиром 56-ї винищувальної ескадрильї, після чого здобув ще одну перемогу у вересні.
Після війни в 1920 року склав іспит на вчителя в Люденшайді і працював вчителем у народній школі Веллінггофена. Пізніше обіймав посаду шкільного директора в Дортмунді.
Під час Другої світової війни служив в люфтваффе, був командиром спеціального авіатранспортного з'єднання — 4-ї групи 1-ї транспортної ескадри. З 10 грудня 1941 року — командир 500-ї бойової групи особливого призначення, в якій літали Ju 52. Провів понад 200 вильотів, забезпечуючи оточене під Демя'нськом німецьке угруповання військ. До цього літав у Середземномор'ї та Африці. З квітня 1942 по 13 липня 1943 року — командир бойової групи особливого призначення «Ельс».У січні 1943 року виконував постачальні польоти в районі Сталінграда, а в лютому — на Кавказі та в Криму.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
- Почесний кубок для переможця у повітряному бою
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (7 травня 1940)
- 1-го класу (25 квітня 1942)
- Нагрудний знак пілота
- Авіаційна планка транспортної авіації в золоті (9 липня 1942)
- Німецький хрест в золоті (16 липня 1942) — за 4000 бойових вильотів, здійснених льотчиками групи Бекманна.
- Почесний Кубок Люфтваффе (19 жовтня 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста (14 березня 1943) — за 219 транспортних вильотів (зараховані як 252 бойові вильоти).
- Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Patzwall K.D. Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
- MÖBIUS, INGO & HUß, JÜRGEN, Stille Adler, Eigenverlag Ingo Möbius, Chemnitz, 2019.
- Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
- The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914-1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994