Марія Жудіт де Карвалью

Марія Жудіт де Карвалью
Народилася	18 вересня 1921(1921-09-18)  Лісабон, Португалія
Померла	18 січня 1998(1998-01-18)[1] (76 років)  Лісабон, Португалія
Країна	Португалія
Діяльність	письменниця
Знання мов	португальська[1]
Нагороди

Марі́я Жу́діт де Карва́лью (порт. Maria Judite de Carvalho; *18 вересня 1921(19210918), Лісабон — 18 січня 1998, там же) — португальська письменниця.

Біографія

Виросла сиротою^[2].

Навчалась на філологічному факультеті Лісабонського університету (відділення германської філології)^[3].

Активно співпрацювала з португальськими газетами та часописами.

У період від 1949 до 1998 року жила у Франції та Бельгії.

10 червня 1992 року була удостоєна Ордена інфанта Енріке^[4].

Була одружена з Урбану Родрігішем.

Померла у 1998 році.

Творчість

Попри якість та глибину її письма (між комічним та гротескним, у трагічному, інколи іронічно викривленому стилі), авторка залишається практично невідомою широкій публіці.

Бібліографія

• «Такі-то люди, Мар'яно!» (Tanta Gente, Mariana, оповідання), Lisboa: Arcádia, 1959.
• «Збережені слова» (As Palavras Poupadas, оповідання), Lisboa: Arcádia,1961. (Prémio Camilo Castelo Branco).
• «Краєвид без човнів» (Paisagem sem Barcos, оповідання), Lisboa: Arcádia, 1963.
• «Порожні шафи» (Os Armários Vazios, роман), Lisboa: Portugália, 1966.
• «Його кохання до Етель» (O Seu Amor por Etel, новела), Lisboa: Movimento, 1967.
• «Квіти телефоном» (Flores ao Telefone, оповідання), Lisboa: Portugália, 1968.
• «Ідолопоклонники» (Os Idólatras, оповідання), Lisboa: Prelo, 1969.
• «Час милосердя» (Tempo de Mercês, оповідання), Lisboa: Seara Nova, 1973.
• A Janela Fingida (хроніки), Lisboa: Seara Nova, 1975.
• «Жінка» (Mulher), Mem Martins: Europa-América, 1976.
• O Homem no Arame (тексти, опубліковані в Diário de Lisboa у 1970-1975 рр.), Amadora: Bertrand, 1979.
• Além do Quadro (оповідання), Lisboa: O Jornal, 1983.
• Este Tempo (хроніки) Lisboa: Caminho, 1991 (Prémio da Crónica da Associação Portuguesa de Escritores).
• Seta Despedida (оповідання), Mem Martins: Europa América, 1995 (Prémio 'Máxima', Prémio da Associação Internacional dos Críticos Literários, Grande Prémio de Conto Camilo Castelo Branco, Prémio Vergílio Ferreira das Universidades Portuguesas).
• «Квітка зі стоялої води» (A Flor Que Havia na Água Parada, поезія), Mem Martins: Europa América,1998 (посмертно).
• «Посміємось?» (Havemos de Rir!, драматургія), Mem Martins: Europa América,1998 (посмертно).
• «Щоденники Емілії Браво» (Diários de Emília Bravo, хроніки), Lisboa: Caminho, 2002 (посмертно).

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Livros. Aqui não há gente pior nem melhor. PÚBLICO (порт.). Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
3. Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 393 (рос.)
4. Cidadãos Nacionais Agraciados com Ordens Portuguesas. Presidência da República Portuguesa. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 13 лютого 2015.

Джерела, література та посилання

• Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 393 (рос.)
• Біографія Марії Жудіт де Карвальо на вебсайті Центру студій сучасної жіночої літератури (Лондонський університет) [Архівовано 8 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)