Мігель Портільйо

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Портільйо.
Ф
Мігель Портільйо
Особисті дані
Повне ім'я Мігель Альфредо Портільйо
Народження 26 вересня 1982(1982-09-26) (42 роки)
  Гобернадор-Вірасоро,
Коррієнтес, Аргентина
Зріст 180 см
Вага 76 кг
Громадянство  Аргентина Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник
Номер 5 Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001—2002 Аргентина «Бока Хуніорс» 0 (0)
2002—2004 Швейцарія «Ксамакс» 61 (2)
2004 Швейцарія «Серветт» 9 (0)
2005 Франція «Анже» 7 (0)
2005—2006 Швейцарія «Янг Бойз» 32 (0)
2006—2007 Ліхтенштейн Швейцарія «Вадуц» 28 (0)
2007—2010 Швейцарія «Янг Бойз» 32 (1)
2009—2010 →  Швейцарія «Лугано» 14 (0)
2010—2011 Україна «Чорноморець» 25 (1)
2011—2012 Ізраїль «Бейтар» (Єрусалим) 13 (0)
2012— Швейцарія «Кеніц» ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Мігель Альфредо Портільйо (ісп. Miguel Alfredo Portillo; нар. 26 вересня 1982, Гобернадор-Вірасоро[en], Аргентина) — аргентинський футболіст, захисник.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився на півночі Аргентини в невеликому містечку під назвою Гобернадор Вірасоро де Корр'єнтес. Його мати українка, її батьки свого часу іммігрували з України до Південної Америки[1]. Мігель з раннього дитинства присвятив себе футболу, йому завжди подобалося бігати з м'ячем і він мріяв стати професійним футболістом. У п'ять років Портільйо потрапив в академію клубу «Терагуї» з рідного міста, потім пробув рік в іншій спортивній школі і вже звідти потрапив у молодіжну команду «Бока Хуніорс»[1].

У 2001 році молодий захисник дебютував в основному складі «Боки», зігравши два матчі на Кубок Меркосур, але так і не дебютував в чемпіонаті. Ці дві гри Мігель провів, коли команду тренував Карлос Б'янкі, але незабаром «Боку» очолив уругваєць Оскар Табарес, і Портільйо, що ще не мав професійного контракту, відправили до дублюючого складу[1]. Після турне «Боки Хуніорс» по Європі, Мігель вирішив залишитися в Швейцарії, ставши гравцем клубу «Ксамакс» з Невшателя[1].

Потім аргентинський заисник виступав у швейцарських клубах «Серветт» з Женеви, «Янг Бойз» з Берна та «Лугано», а також «Анже» з Франції та «Вадуц»[2], у складі якого виграв свій єдиний трофей — кубок Ліхтенштейну.

23 липня 2010 року підписав контракт з одеським «Чорноморцем»[3]. Дебютував за новий клуб 9 серпня у матчі Першої ліги проти бурштинського «Енергетика» (1:1). Південноамериканець досить успішно зіграв, був непоступливий в єдиноборствах, добре «тримав» позицію і навіть жовту картку заробив за «професійний фол»: в ситуації, коли потрібно було за всяку ціну виправляти помилку партнерів[4]. Всього за сезон аргентинець зіграв у 25 матчах чемпіонату і забив один гол (18 вересня у ворота «Кримтеплиці» (4:0), допомігши команді за підсумками сезону вийти в Прем'єр-лігу. Проте в ній так і не зіграв, покинувши одеський клуб влітку 2011 року на правах вільного агента[2].

У сезоні 2011/12 виступав за єрусалимський «Бейтар», після чого повернувся до Швейцарії, де став грати за місцевий нижчоліговий клуб «Кеніц»[de]

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Мигель Портильо: «В „Черноморце“ футболистам остается думать только о футболе» [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б «Черноморец» усилился трио из запорожского «Металлурга». Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 3 липня 2016.
  3. ↑ Новичок из Аргентины (рос.). Официальный сайт ФК «Черноморец» (Одесса). 23.07.2010. Архів оригіналу за 15.07.2012. Процитовано 03.07.2016.
  4. ↑ Мигель Портильо: «Бурштын превзошел все ранее увиденное». Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 3 липня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]