Оркестр Гленна Міллера

Glenn Miller Orchestra
Glenn Miller Orchestra with Larry O'Brien
Glenn Miller Orchestra with Larry O'Brien
Основна інформація
ЖанрДжаз, Свиніг, Біг-бенд
Роки1937—1950
1956 — н.ч.
КраїнаСША
Моваанглійська
ЛейблRCA Victor / Bluebird Records
СкладГленн Міллер, Jack Lathropd, Ray Eberled, Paula Kellyd, Tex Beneked і Wilbur Schwartzd
www.glennmillerorchestra.com
Оркестр Гленна Міллера у Вікісховищі

Оркестр Гленна Міллера (англ. Glenn Miller Orchestra) — джазовий оркестр (біг-бенд), заснований Гленном Міллером у 1937 році. Після загибелі Міллера носить його ім'я, існує донині.

Історія

[ред. | ред. код]
Glenn Miller Orchestra, 1940—41
from Ray Anthony's website (who is still alive!)

Особливу популярність цей біг-бенд отримав за звучання і композиції які запам'ятовуються, вони стали класикою оркестрового джазу та хітами стилю свінг. Серед них такі легендарні нині і вічнозелені теми, як Moonlight Serenade, In the Mood, Tuxedo Junction, Chattanooga Choo Choo і i've Got a Gal in Kalamazoo. Міллеру і його колегам по колективу належить авторство ряду нововведень і характерних прийомів в аранжуванні та виконавської практики великих джаз-оркестрів. Разом зі своїм керівником миллеровский бенд знімався (і брав участь у запису саундтреків) у фільмах «Серенада сонячної долини» (1941) і «Дружини оркестрантів» (1942).

Після загибелі Міллера під час перельоту з Лондона в Париж 15 грудня 1944 року оркестр перейшов під управління співака і саксофоніста Текса Бенеке (англ. Tex Beneke), найближчого друга Міллера. Через кілька років спадкоємці Міллера розпрощалися з Бенеке і після невеликої паузи найняли в 1956 р. нового керівника — Рея Маккінлі, барабанщика з військового музичного колективу Міллера.

З тих пір оркестр продовжує записувати і виконувати композиції під управлінням різних диригентів, серед яких були знамениті кларнетисти Бадді ДеФранко і Пинатс Хако. Найбільш тривалий період — двічі у 80-х рр. і далі до кінця першої декади нового століття оркестр очолювався тромбоністом Ларрі О'Брайеном. Однією з найбільш помітних робіт цього часу став запис альбому різдвяних мелодій у миллеровскому стилі. У 2012 р. колектив перейшов під керування крунера Ніка Хильшера.

Три оркестри

[ред. | ред. код]

Через неможливість фізично представити публіці надзвичайно популярну музику Гленна Міллера на всій земній кулі всім бажаючим — існують ще три ліцензійних оркестру, які поділили сфери компетенцій в питанні гастролей по країнам Старого Світу. Glenn Miller Orchestra UK[1] під управлінням Рея Маквея (Ray McVay) — існує з 1985 року, Glenn Miller Orchestra (Scandinavia) під управлінням Яна Слотенаса (Jan Slottenas) — отримав ліцензію 1 липня 2010 року і, нарешті, Glenn Miller Orchestra Europe під управлінням Віла Салдена (Wil Salden) — існує з 1990 року . Зокрема, по Україні, по Росії та іншим пострадянським країнам гастролює останній колектив, який має виключне право c 2007 року виступати на цих територіях[2] — за цей час їми надано майже 200 концертів.[3][4][5]

Твори

[ред. | ред. код]

Знамениті музичні композиції з репертура оркестру Гленна Міллера:

  • В настрої / англ. «In the Mood»,
  • Перехрестя «Смокінг» / англ. «Tuxedo Junction»,
  • Пісня «Потяг на Чаттанугу» (Чаттануга Чу-чу) / «Chattanooga Choo Choo[en]» з фільму "Серенада Сонячної долини".
  • Серенада місячного світла (Мунлайт серенэйд) / англ. «Moonlight Serenade», Гленн Міллер.
  • Маленький коричневий глечик / англ. «Little Brown Jug»,
  • Pennsylvania 6-5000 / англ. «Pennsylvania 6-5000».

Склад оркестру на 2009 р.

[ред. | ред. код]
  • Ларрі О'брайен, тромбон, диригент
  • Джулія Річ, вокал
  • Райн Гарфі, вокал
  • Кевін Шихан, альт саксофон (перший)
  • Брайан Венте, альт саксофон
  • Скотт Ван Домель, тенор саксофон
  • Грегорі Пфлю, тенор саксофон
  • Філ Лоренц, баритон, альт/саксофон і кларнет.
  • Ешлі Хол, труба (перша)
  • Стефен Форс, труба
  • Джо Бадачевськи, труба
  • Кайл Симпсон, труба
  • Джордж Реньє III, тромбон (перший)
  • Кріс Фортнер, тромбон
  • Стів МакКалум, тромбон (третій)
  • Джейсон Беннет, бас-тромбон
  • Натаніель Шафер, піаніно
  • Джастін Уотт, ударні
  • Барт Делані, бас

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Лучшее джазовое шоу всех времен»??! // Полный джаз, вып. #39(97), 22 ноября 2000 г.(рос.)
  2. ↑ Licensed Territories
  3. ↑ Европейский оркестр Гленна Миллера дал концерт в Доме музыки | Культура | Видео новости на Newstube.ru(рос.)
  4. ↑ Вечный фанат Гленна Миллера - Нижегородские новости(рос.)
  5. ↑ Джаз-клон Гленна Миллера // СЕГОДНЯ.ua, 23 ноября 2008

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оркестр Гленна Міллера