Пол Плішка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Плішка.

Павло Плішка англ. Paul Plishka
Зображення
Основна інформація
Дата народження	28 серпня 1941(1941-08-28)
Місце народження	Олд Фордж, Пенсільванія, США
Дата смерті	3 лютого 2025(2025-02-03) (83 роки)
Місце смерті	Вілмінгтон, Північна Кароліна, США[1]
Роки активності	1961—2018
Громадянство	США
Національність	українець
Професія	оперний співак бас
Освіта	Монклерський державний університет^d і Eastside High School^d
Співацький голос	бас
Інструменти	вокал^[d]

Павло́ Плі́шка (англ. Paul Plishka; 28 серпня 1941, Олд Фордж, Пенсільванія, США — 3 лютого 2025, Вілмінгтон, Північна Кароліна, США) — оперний співак (США)^[2].

Життєпис

Павло Плішка народився у сім'ї дітей українців емігрантів з містечка Олд Фордж штат Пенсільванія. Він навчався у державному коледжі містечка Монтклер, а його дебют відбувся в 1961 році в опері Патерсона^[3].

Він вперше співав партію монаха в опері Амількаре Понк'єллі «Джоконда» на сцені Метрополітен-опери у Нью-Йорку в 1967 році. З того часу він зіграв понад 50 ролей у 1000 спектаклях: «Севільському цирульнику», «Еліксирі кохання», «Весіллі Фігаро», «Аїді», «Отелло», «Аделії» та багато інших.

Носив ім'я «співак над співаками», його голос звучав на найпрестижніших сценах світу: Ковент Ґарден, Ла Скала, Ґранд Опера, Баварська державна опера, Сан-Франциська опера.

Ім'я Павла Плішки занесено до Залу Слави великих американських оперних співаків в Академії вокального мистецтва у Філадельфії.

На той час 33-річний доктор Плішка був начальником дитячої служби в державному дитячому психіатричному центрі. У 1991 році син Плішки Джеффрі був звинувачений у вбивстві та зґвалтуванні Лаури Роннінг, за що був виправданий у 2010 році, і помер у 2017 році.^[4] Перша дружина Плішки, Джудіт Енн Плішка, мати Джеффрі, померла у 2004 році.^[5] Пізніше Плішка одружився з Шерон Томас^[6], колишньою режисеркою-резиденткою Метрополітен. Інший син Плішки, Павло-молодший, також помер, за словами пастора протопресвітера Нестора Коваля з Української православної церкви Святого Михайла в Скрентоні, штат Пенсильванія. Третій син Плішки, Микола, помер у 2021 році. Після його виходу на пенсію вони переїхали до Вілмінгтона, штат Північна Кароліна, де він захопився бонсай і спостереженням за птахами^[7].

Плішка помер у тамтешньому хоспісі 3 лютого 2025 року у віці 83 років^[8][9][10].

Примітки

1. https://apnews.com/article/paul-plishka-obituary-8977117efc1bc90fc6f3e2856d7bd602
2. Яна КАЧКОВСКА (6 лютого 2025). Помер оперний співак українського походження Пол Плішка (укр.). «Суспільне Культура». Процитовано 8 лютого 2025.
3. You are being redirected... www.operanews.com. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 20 грудня 2022.
4. Jeffrey PLISHKA Obituary (2017) - Lake Worth, FL - The Palm Beach Post. Legacy.com. Процитовано 20 грудня 2022.
5. Paid Notice: Deaths PLISHKA, JUDITH ANN (COLGAN). The New York Times (амер.). 13 липня 2004. ISSN 0362-4331. Процитовано 20 грудня 2022.
6. Paul Plishka. www.metopera.org (англ.). Процитовано 10 лютого 2025.
7. CoastLine: Paul Plishka on how he sustained one of the longest singing careers in Met Opera history, playing Falstaff, and coming full circle from buffo to serious and back. WHQR (англ.). Процитовано 10 лютого 2025.
8. Kandell, Jonathan (5 лютого 2025). Paul Plishka, Prolific Soloist at the Met, Dies at 83. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 10 лютого 2025.
9. Paul Plishka, whose Metropolitan Opera career spanned 51 years, dies at age 83. AP News (англ.). 5 лютого 2025. Процитовано 10 лютого 2025.
10. Salazar, Francisco (4 лютого 2025). Obituary: Legendary Bass Paul Plishka Dies at 83. OperaWire (амер.). Процитовано 10 лютого 2025.

Література

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пол Плішка

• Плішка Павло (Поль) // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 267-268