Правова система Сирії

Правова система Сирії — це змішана правова система, що є поєднанням переважно французького права, на якому заснована більшість галузей законодавства, мусульманського права – переважно у питаннях особистого статусу та ідей арабського соціалізму.

Зародження правової системи Сирії

Правова система Сирії є специфічною: вона об’єднала в собі французьке право, на якому заснована більшість галузей законодавства, мусульманське право, а саме питання особистого статусу (наприклад шлюб, сім’я, спадщина тощо) та ідеї арабського соціалізму.

П.2 ст. 3. Конституції встановлює мусульманське право (фікх) як основне джерело законодавства. Мусульманське право тут слід розуміти як доктрину - твори, в яких викладено основні норми та принципи мусульманського права в матеріальному сенсі. Воно застосовується до всіх справ у шаріатських судах, в яких хоча б одна сторона є мусульманином.^[1]

Французьке законодавство почало рецепіюватися на території Сирії з часів Османської імперії. Після її розпаду у 1918 р. Сирія попала під мандат Франції рішенням Ліги Націй 1922 р. Спочатку вплив французького права був незначним, але він став посилюватися після Другої світової війни, коли для створення права Сирії використали єгипетські кодекси, що перебували в рамках романо-германської традиції. У цей період було прийнято багато кодексів, серед яких: ЦК 1949 р., Торговельний кодекс 1949 р., Кодекс морської торгівлі 1950 р., Кримінальний кодекс 1949 р., Військовий кримінальний та процесуальний кодекс 1950 р., КПК 1950 р., ЦПК 1950 р. та два Трудових кодекси, перший 1949 р., та 1959 р., який замінив попередній.

Після того, як до влади в Сирії прийшла «Баас» (Партія арабського соціалістичного відродження) почалось будування соціалізму. «Велика Арабська революція є необхідною і продовжує необхідність досягнення устремлінь арабської нації до єдності, свободи і соціалізму. Революція в Сирійській Арабській Республіці є частиною загальної арабської революції. Її політика у всіх областях випливає на загальну стратегію арабської революції» - так говориться в преамбулі Конституції Сирії 1973 р.^[2].

З прийняттям Конституції 1973 р. впроваджувались загальноприйняті у світовому суспільстві принципи. Наприклад, ст. 38^[3]. – «Кожен громадянин має право вільно і відкрито висловлювати свої погляди усно, в письмовій формі, абож за допомогою решти засобів вираження. Він також має право брати участь в спостереженні і конструктивно критикувати в манері, яка має на меті захистити розумність внутрішньої і націоналістичної структури і зміцнити соціалістичну систему. Держава гарантує свободу друку і публікації відповідно до закону»; або ж інша – ст. 47^[4]. – «Держава гарантує культурні, соціальні послуги, послуги для здоров'я. Особливо зобов'язується надавати ці послуги до села». Але, більшість цих принципів існувала лише формально.

Джерела сучасного сирійського права

Конституція визнає верховенство закону одним із основних принципів права, та визначає, що джерелом права є нормативно-правові акти та інші законодавчі акти.

Ієрархія НПА включає: Конституцію, закони Парламенту, декрети Президента, постанови уряду та підзаконні акти інших органів влади. Існує делеговане та надзвичайне законодавство.

В Сирії також визнається як джерело права мусульмансько-правова доктрина.

Згідно з Законом про приватний статус 1953 р., у випадку, коли законом щось не передбачено, то суддя повинен застосувати «більш правильні висновки толку Абу Ханіфи». У спільнотах, які не проповідують мусульманство, а також у бедуїнів, допускається застосування власних звичаїв.^[5].

Галузі права Сирійської Арабської Республіки

Цивільне та суміжні з ним галузі права

В приватному праві Сирії найбільш помітна та специфіка даної правової системи, яка полягає в поєднанні романо-германської та мусульманської правових систем. Загалом, романо-германська правова система діє територіально, в той час як мусульманське право має персональний характер, та застосовується шаріатськими судами тоді, коли хоча б одна сторона є мусульманином.

Цивільний кодекс 1949 р. на даний момент регулює речове та зобов’язальне право. В основу ЦК Сирії було покладено відповідний кодекс Єгипту. До цього відповідні питання регулювала «Маджалла», одна з найвідоміших пам’яток мусульманського права.

ЦК складається із ввідного титулу та двох великих частин. Перша – зобов’язання, друга – речове право. А також кожна з них поділяється ще на 2 книги. Цк встановлює субсидіарне застосування мусульманського права у випадку прогалин у законодавстві – суддя застосовує в такому разі звичай або принципи мусульманського права. Разом з тим ЦК містить низку норм шаріату.

ЦК не регулює шлюбно-сімейні відносини та питання спадщини. В Сирії це прерогатива мусульманського права та законів на його основі (наприклад, Закон про особистий статус 1953 р. – перший в арабських країнах подібний комплексний акт).

В цивільних відносинах діють норми права й інших релігійних конфесій, що засовуються до їх носіїв. Однак інститут спадщини лишається предметом регулювання мусульманського права. Колізії правового статусу розв’язуються на основі спеціальних правил. Наприклад, в шлюбі між мусульманином та християнкою застосовується право мусульманське, а шлюб між християнином та мусульманкою законом заборонений. Щодо християн різних конфесій використовується право тієї релігії, в храмі якої був проведений обряд.

Не дивлячись на те, що жінки себе почувають значно легше, порівняно з іншими арабськими країнами, залишається багато ознак, які притаманні саме арабським країнам. Наприклад, дозволяється мати до 4-х жінок, тобто полігамія, жінки в шлюб можуть вступати з 13 років, чоловіки – з 15-ти.

Право Сирії зазнало впливу соціалізму. Наприклад економіка країни визначається як планова. Щодо інституту власності, то вона визнається в 3-х формах: народна, колективна та приватна. Конституція також визначає граничну кількість землі, якою може володіти особа.

З кінця XX ст. Сирія йде по напрямку лібералізації своєї економіки. Був дозволений експорт всієї продукції, яку було вироблено, починають виникати холдингові компанії тощо. Цей процес започаткував Закон «Про інвестиції в САР» виданий у 1991 р. Однак багато важелів впливу ще має держава, наприклад вона контролює енергетику, нафто- та газовидобуток тощо.

Торговельний кодекс Сирії заснований на прикладах відповідних кодексів європейської традиції. Він є єдиним джерелом комерційного права в САР. Був прийнятий 1949 р., який замінив Торговельний кодекс ще Османської імперії, але й він у свою чергу був заснований на прикладі французького Кодексу 1807 р.

Трудове право дуже соціалізоване, та слідує основним принципам соціалізму. Об’єднання робітників у профспілки не заборонено, але ця система не володіє фактичною незалежністю. Загалом, робітники володіють доволі широкими правами, наприклад правом на страйк, але відбуваються вони дуже рідко. Основним джерелом трудового права є Трудовий кодекс 1959 р.

Цивільний та господарський процес регулюються виданим у 1953 р. ЦПК, який дозволяє діяльність шаріатських судів в питаннях особистого статусу^[5].

Кримінальне право та процес

КК Сирії був прийнятий у 1949 р. та в основу його був покладений знову ж таки приклад відповідного кодексу з Франції 1810 р. Однак, не дивлячись на це, КК САР має деякі особливості, наприклад поділ на Загальну частину та Особливу. Також Сирійський варіант є більш деталізованим порівняно з французьким варіантом. КК розділяє злочини на загальнокримінальні та політичні злочини. За останні може бути застосовано пожиттєве ув’язнення.

Смертна кара передбачена 28 злочинами, серед яких: торгівля наркотиками, вбивство та багато інших. Суддя може замінити смертну кару ув’язненням, якщо вважає, що зловмисник вчинив «благородно».

Кримінальний процес побудований за прикладом французького аналога. Однак, ті принципи, які гарантуються КПК, не завжди виконуються, наприклад він ігнорує «хабеас корпус», також не рідкісна практика довільних арештів. Як і в більшості арабських країн, демократичні права та свободи при процесі дуже часто порушуються, це пов’язано з існуванням спеціальних судів, які не пов’язані загальними процесуальними нормами.

Судова система та органи контролю

Судова система керується принципами незалежності суддів та підпорядкування тільки закону. Основи судової системи беруть свій початок в французькій системі судочинства.

Закон про судову владу 1961 р.^[6] встановлює діючу систему судів: суди з питань особистого статусу, суди по справам неповнолітніх, мирові суди, суди першої інстанції, апеляційної та касаційної.

Суди з питань особистого статусу поділяються на шаріатські, суд для друзів, а також спеціальні суду для немусульманських спільнот. Вони розглядають справи з питань шлюбу, сім’ї, спадщини, опіки тощо.

Суди з питань неповнолітніх розглядають злочини, які, відповідно здійснили неповнолітні. Інші справи розглядаються в судах першої інстанції.

Апеляційні суди розглядають апеляції нижчих судів та більш серйозні справи, які непідсудні до нижчих судів. Розташовуються в обласних центрах.

Вищою судовою інстанцією є Касаційний суд. Розглядає справи в касаційному порядку. Поділяється на колегії: по кримінальним справам, торговельним, цивільним тощо.

Також діють військові суди. Діють військово-польові суди.

Також до органів прокуратури можна віднести й прокуратурою.

Діють спеціалізовані суди: Вищий суд державної безпеки та Суд з економічної безпеки.

Конституційний контроль здійснює Верховний конституційний суд. Основна функція – нагляд за конституційністю законів^[7].

Джерела

1. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. Под ред. Сухарева А.Я. 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2003. – 944 с.
2. Сирия: Справочник. М., 1992.
3. Конституція Сирійської Арабської Республіки
4. Закон про судову владу 1961 р.

Посилання

1. Закон про судову владу 1961 р.
2. Конституція Сирійської Арабської Республіки
3. Сайт уряду

Примітки

1. Конституція Сирійської Арабської Республіки. (П.2 ст. 3)
2. Конституція Сирійської Арабської Республіки 1973р.
3. Конституція Сирійської Арабської Республіки 1973р. – ст. 38.
4. Конституція Сирійської Арабської Республіки 1973р. – ст. 47.
5. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. Под ред. Сухарева А.Я. 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2003. – 944 с. – с. 687-692.
6. Закон про судову владу 1961 р.
7. Правовые системыстран мира: Энциклопедическийсправочник. Под ред. Сухарева А.Я. 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2003. – 944 с.