Тітуш Брезовачкі

Тітуш Брезовачкі
Народився4 січня 1757(1757-01-04)
Загреб
Помер29 жовтня 1805(1805-10-29) (48 років)
Загреб
·легеневе захворюванняd[1]
ПідданствоАвстрійська імперія
Національністьхорват
Діяльністьдраматург
Знання мовнімецька[1], хорватська[2][3][1] і латина[1]
Magnum opusSveti Aleksid[1], Dalmatiae, Croatiae et Slavoniae, trium sororum recursusd[1], Authoris et reflexionum de reformatione cleri Zagrabiensis, per nob. d. Hieronimum Szabadhégyi propositarum confutatiod[1], Ode inclytae nobilitati regnorum Dalmatiae, Croatiae, Sclavoniaed[1], Festis honoribus illustrissimi domini comitis Antonii Amaded[1], Amplissimis honoribus ill. dni. comitis Bartholomaei Patachich de Zajezda, dum festivo situ in supremum moderatorem provinciae Poseganae inauguratus fuissetd[1], Illustri nomini spectabilis domini Jacobi Szvetichd[1], Ad ablegatos Croatiaed[1], Non quisnam scripsit, sed num bene scripta reflectasd[1], Ode auf die Feyerliche Einweihung der von Maria Theresiad[1], Jeremijaš nad horvatskoga orsaga zrušenjem narekujučid[1], Uspominak prečasnoga upelavanja redovničke bratje od milosrdjad[1], Pisma visokorođenom gospodinu baronu Juri Rožićud[1], Matijaš grabancijaš dijakd[1] і Diogeneš ili Sluga dveh zgubljeneh bratovd[1]
Конфесіякатолицтво
IMDbID 1089229

Тітуш Брезовачкі (*Tituš Brezovački, 4 січня 1757 —†29 жовтня 1805) — хорватський письменник епохи Просвітництва.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Загребі у 1757 році. Навчався спочатку в рідному місті, потім у Вараждині. Про подальші роки мало відомостей. У 1773 році стає членом ордену Отців Паулінів.

З 1776 року навчався теології у Лепоглаві, згодом продовжив вивчати богослів'я в Будапешті. У 1781 році був призначений вчителем у Вараждинській школі ордену. У 1786 році залишив орден Отців Паулінів. В подальшому служив у хорватських парафіях Загребу, Раковича, Крапини, Пожега, Крижевців. Наприкінці життя повернувся до Загребу, де й помер у 1805 році від легеневої хвороби.

Творчість

[ред. | ред. код]

Відомий насамперед своїми драматургічними творами, які писав кайкавською говіркою хорватської мови.

Для церковних шкіл Брезовачкі склав агіографічну драму «Святий Олексій» (1786 рік). Вона ще відповідає класичним канонам драматургії.

Найвідомішими є комедії дві комедії: «Мат'яш — чарівник-учень» (1804 рік) та «Діогенеш, або Слуга двох втрачених братів» (1805 рік). Вони мають дидактичну спрямованість. За допомогою витівок Мат'яша (створеного в традиції німецького Гансвурста) письменник засуджує марновірство як духовну спадщину феодальної епохи і станові пороки (шахрайство ремісників, ледарство дворян); він готовий пробачити селянам невігластво, але не може миритися з дворянськими привілеями. Об'єктом критики стають новомодні захоплення дворян (бали, вечірки, карткова гра). Інша п'єса являє собою контамінацію сентиментального сюжету про двох братів, що знаходять один одного, і фарсової лінії Діогенеша. Спритний і кмітливий слуга, Діогенеш виступає в ролі резонера і разом з тим є носієм інтриги. У комедії показана галерея негативних типів: вельможа-нероба, шахрай-керуючий, торговець-спекулянт, лікар-шарлатан, невіглас-цирульник.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Fališevac, Dunja; Nemec, Krešimir; Novaković, Darko (2000), Leksikon hrvatskih pisaca (in Croatian), Zagreb: Školska knjiga d.d, ISBN 953-0-61107-2