Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
76,2-мм протитанкова гармата Pak 36(r) | |
---|---|
76,2-мм протитанкова гармата Pak 36(r) у військовому музеї на авіабазі Борден. Канада | |
Тип | протитанкова гармата |
Походження | Третій Рейх ( СРСР) |
Історія використання | |
На озброєнні | 1942—1944 |
Оператори | Вермахт |
Війни | Друга світова війна |
Історія виробництва | |
Виготовлення | 1941—1942 |
Виготовлена кількість | ~ 1000 |
Характеристики | |
Вага | 1390—1880 кг |
Довжина | 3895 мм |
Довжина ствола | 48,4 калібрів |
Обслуга | 6 |
Снаряд | 7,5 cm Sprgr.41, 7,5 cm Pzgr.41 (HK), 7,5 cm Pzgr.41 (StK), 7,5 cm Pzgr.41W |
Вага снаряду | 4,065-7,6 |
Калібр | 76,2 мм |
Казенник | поршневий затвор |
Відбій | противідкотний пристрій |
Підвищення | –6° до +18° |
Траверс | 60° |
Темп вогню | 10-12 постр/хв. |
Дульна швидкість | 1265 м/с |
76,2-мм протитанкова гармата Pak 36(r) у Вікісховищі |
Pak 36(r) (нім. 7,62cm Panzerjägerkanone 36 (russisch)[a]) — німецька 76.2-мм протитанкова гармата, що використовувалася вермахтом у ході Другої світової війни. Гармата являла собою глибоку модернізацію трофейних радянських 76-мм дивізійних гармат зразка 1936 року (Ф-22), які були захоплені німецькими військами на першому етапі німецько-радянської війни.
На ранніх етапах операції «Барбаросса» німці захопили велику кількість (приблизно 1300) радянських 76-мм дивізійних гармат зразка 1936 року (Ф-22). Ця радянська гармата мала потужні характеристики і запас міцності; також спочатку передбачалося використовувати більш потужний снаряд, ніж той, який згодом був прийнятий на озброєння. Водночас в ролі протитанкового засобу конструкція артилерійської системи мала деякі певні недоліки: щит був занадто високий, розміщення двох членів обслуги не було зручним, а прицільна система більше лічила саме під роль дивізійної польової гармати Ф-22. Продемонструвавши значну ощадливість, німецькі інженери змогли швидко модифікувати Ф-22, і згодом гармата була прийнята на озброєння вермахту у первісному вигляді як FK 296(r). Наприкінці 1941 року німецькі інженери розробили програму модернізації цих гармат. Початкові модифікації, що привели гармату до стандарту FK36 (r), включали:
У квітні 1942 року на фронт почали надходити перші перероблені протитанкові гармати Pak 36(r). За цей рік німці переробили 358 гармат, у 1943 році — 169 і в 1944 — 33. Крім цього, ще 894 гармати було модифіковано для подальшого їхнього монтування на САУ. Надходження гармат, що буксирувалися, здійснювалася до весни 1943, гармат для САУ — до січня 1944, після чого виробництво було закінчено через вичерпання запасу трофейних радянських гармат.
76,2-мм протитанкова гармата Pak 36(r) існувала як мінімум у 3 модифікаціях — варіант, що буксирується, і 2 варіанти, призначені для установки на САУ:
Номенклатура боєприпасів | |||||
Тип | Позначення | Вага снаряду, кг | Вага ВР, г | Початкова швидкість, м/с | Дальність, м |
Каліберні бронебійні снаряди | |||||
Бронебійно-трасуючий гостроголовий з бронебійним та балістичним наконечниками | 7,62 cm Pzgr. 39 rot | 7,60 | 20 (24) | 740 | 4000 |
Підкаліберні бронебійні снаряди | |||||
Бронебійно-трасуючий «некотушкового» типу (сердечник у каліберному корпусі) | 7,62 cm Pzgr. 40 | 3,9 (4,065) | нет | 990 | 700 |
Кумулятивні снаряди | |||||
Кумулятивний | 7,62 cm Gr. 38 Hl/B | 4,62 | 510 | 450 | 1000 |
Кумулятивний | 7,62 cm Gr. 38 Hl/С | 5,05 | 510 | 450 | 1000 |
Осколково-фугасні снаряди | |||||
Осколково-фугасний | 7,62 cm Sprgr. 39 | 6,25 | 550 + 35 | 550 | 10000 |
Таблиця бронепробивності для Pak 36(r) | ||
Гостроголовий із захисним та балістичними наконечниками каліберний бронебійний снаряд 7,62 cm Pzgr.39 | ||
Дальність, м | Кут зустрічі 60°, мм | Кут зустрічі 90°, мм |
457 | 98 | 120 |
915 | 88 | 108 |
1372 | 79 | 97 |
1829 | 71 | 87 |
Підкаліберний бронебійний снаряд 7,62 cm Pzgr.40 | ||
Дальність, м | Кут зустрічі 60°, мм | Кут зустрічі 90°, мм |
457 | 118 | 158 |
915 | 92 | 130 |
1372 | 71 | 106 |
Наведені дані стосуються німецької методики виміру спроможностей щодо пробиття. Водночас, ці показники бронепробивності можуть певною мірою відрізнятися у разі використання різних партій снарядів та різної технології виготовлення броні |