Avio Linee Italiane

Avio Linee Italiane
ІАТА
AV 		ІКАО
 Позивний
Aviolinee
Тип авіакомпанія
Дата заснування 1926
Завершення діяльності 31 березня 1952
Базовий аеропорт Тальєдо[it]
Розмір флоту 31 (1940)
Штаб-квартира Мілан
Сайт

Avio Linee Italiane (ALI) — колишня італійська авіакомпанія, що існувала в 1926—1952 роках і здійснювала внутрішні авіапоштові перевезення. Належала Fiat Group, пізніше увійшла до складу Linee Aeree Italiane (LAI). Єдина італійська компанія, що не була не націоналізована під час Другої світової війни.

Історія[ред. | ред. код]

Лайнер Fiat G.18 компанії Avio Linee Italiane

Компанію було засновано в 1926 році.[1] З травня 1928 року вона займалася пасажирськими перевезеннями між Римом та Мюнхеном, а з 1931 до обслуговуваних нею аеропортів додався Берлін.[2] Станом на 1931 рік ALI мала флот з семи літаків Fokker F.VII.[3] В 1930-х роках її діяльність розповсюдилась на інші італійські міста, і в 1938 році вона почала виконувати рейси за ще одним міжнародним маршрутом (Венеція — Мілан — Турин — Париж — Лондон). У 1939 році кількість літаків компанії зросла до 16, включаючи один DC-2 (I-EROS)[4], 9 Fiat G.18/G.18V, і 6 машин Savoia-Marchetti (імовірно S.73).[5]

Зі вступом Італії в 1940 році у Другу світову війну ALI увійшла до складу Командування спеціальної повітряної служби італійських королівських ВПС. За час війни було втрачено принаймні 1 S.73 та 4 G.18.[6]

У 1947 році компанія була відновлена. Тоді вона використовувала Fiat G.12, [7] і додатково замовила 6 G.212 та придбала щонайменше 1 C-47. В 1949 відбулося злиття ALI з двома невеликими компаніями, заснованими після війни: Airone (що також володіла Fiat G.12) і Trans-Adriatica; нова компанія, що мала 7 G.12/G.212 і 12 C-47 отримала назву Avio Linee Italiane-Flotte Reunite (ALI-FR).[8] Тепер вона обслуговувала Барселону, Париж, Брюссель, Амстердам, Франкфурт, Прагу, Відень, Афіни.

У березні 1952 року ALI-FR була ліквідована, її майно дісталося компанії LAI, яка у 1957 році увійшла до складу Alitalia.

Аварії та катастрофи[ред. | ред. код]

(За матеріалами сайту Aviation Safety Network):[9]

  • 16 березня 1940 року S.73 (I-SUTO), що виконував рейс Триполі - Катанія - Рим, врізався в схил вулкана Стромболі, загинули всі особи, які знаходилися на борту: 5 членів екіпажу і 14 пасажирів (у тому числі льотчик-ас Андреа Зотті та письменниця Мура.
  • 16 листопада 1942 року Fiat G.18 (I-ETNA) через проблеми з паливом впав поблизу Мілана і не підлягав відновленню, жертв немає.
  • 29 січня 1943 року Fiat G.18 (I-EURE) на маршруті Белград — Венеція, заходячи на посадку, спробував опуститися нижче за туман і, зачепивши крилом воду, розбився за 500 метрів від аеродрому. Загинуло 5 осіб
  • 1 липня 1948 року G.212PW (I-ELSA) розбився під час вимушеної посадки на аеродром Кеєрберген (Бельгія), загинули 4 члени екіпажу та 4 пасажири.
  • 6 грудня 1948 року C-47 (I-ETNA (номер був використаний повторно на іншому літаку)) розбився під час зльоту в аеропорту Мілан-Лінате, загинуло 6 членів екіпажу та 1 пасажир.
  • 4 травня 1949 року G.212CP (I-ELCE), що виконував чартерний рейс, на підльоті до аеропорту Туріна в умовах поганої видимості зачепив огорожу церкви і розбився, загинули всі люди, що знаходилися на борту, в тому числі місцева футбольна команда, яка поверталася з Португалії, всього 31 особа.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ A list of airlines from Italy - Airline History. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 22 лютого 2020.
  2. ↑ Davies, 1964, с. 96.
  3. ↑ Davies, 1964, с. 69, one F.VIIa and six F.VIIb 3m.
  4. ↑ Peter Berry, The Douglas Commercial Story, 1971, p. 19
  5. ↑ Davies, 1964, с. 96. A 1939 Расписание ALI [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] представлена фотография S.75, с упоминанием высокой скорости этого самолёта, однако, согласно список выпущенных S.75 [Архівовано 2020-02-22 у Wayback Machine.], ни компания не получала ни одного S.75. S.75, (I-BETA), числящийся в составе «Nucleo Comunicazioni Avio Linee» и попавший в аварию в 1943 году, вероятно принадлежал другой авиакомпании, LATI.
  6. ↑ Aviation Safety Network database, entries for ALI [Архівовано 2015-05-10 у Wayback Machine.] and Nucleo Communicazioni Avio Linee [Архівовано 2015-05-10 у Wayback Machine.].
  7. ↑ Davies, 1964, с. 292.
  8. ↑ Davies, 1964, с. 292. У Дэвиса указано «семь G.12», но известно, что компанией было заказано 6 G.212s двумя годами ранее, поэтому, возможно что флот состоял преимущественно из G.212.
  9. ↑ Avio Linee Italiane - ALI. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 8 липня 2015.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Davies, Ronald Edward George. [[1] в «Книгах Google» A history of the world's airlines] (англ.). — Oxford University Press, 1964.
  • Enzo Angelucci, Paolo Matricardi, Aerei di tutto il Mondo (vol 5), Milano, Arnaldo Mondadori, 1978.
  • C.G. Grey, Leonard Bridgman, Jane’s All The World’s Aircraft, London, Sampson Low, Marston & Company, Ltd, dicembre 1938.

Посилання[ред. | ред. код]