Cryptoblepharus egeriae

? Cryptoblepharus egeriae
Охоронний статус
Вимерлий на волі (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Плазуни (Reptilia) Ряд: Лускаті (Squamata) Інфраряд: Сцинкоподібні (Scincomorpha) Родина: Сцинкові (Scincidae) Рід: Cryptoblepharus Вид: C. egeriae
Біноміальна назва
Cryptoblepharus egeriae (Boulenger, 1888)
Синоніми
Ablepharus egeriae Ablepharus boutonii egeriae
Посилання
Вікісховище: Cryptoblepharus egeriae Віківиди: Cryptoblepharus egeriae EOL: 815925 ITIS: 1181922 МСОП: 102327291 NCBI: 2509230

Cryptoblepharus egeriae (синьохвостий блискучий сцинк) — вид сцинкоподібних ящірок родини сцинкових (Scincidae)^[2]. Ендемік острова Різдва. Цей вид був описаний у 1888 році^[3]. Раніше синьохвості блискучі сцинки були найпоширенішими плазунами на острові і зустрічалися у великій кількості, особливо поблизу людських поселень. Однак на початку 1990-х років популяція цього виду почала стрімко скорочуватися внаслідок появи в середині 1980-х років на острові хижих змій Lycodon capucinus та мурах Anoplolepis gracilipes^[4]. До 2006 року синьохвостий блискучий сцинк перебував під загрозою зникнення^[5], а до 2010 року вимер у дикій природі. З 2009 по 2010 рік парки Австралії та зоопарк Таронга розпочали програму розведення цього виду в неволі, яка запобігла повному вимиранню виду^[6].

Етимологія

Вид був названий на честь британського корабля HMS Egeria^[en], який відвідав острів Різдва у 1887 році^[7].

Опис

Довжина синьохвостого блискучого сцинка (без врахування хвоста) становить 4-5 см^[5]. Тіло невелике, чорне, по спині проходять дві жовті смуги, хвіст яскраво-синій. Сцинк може відкинути свій хвіст, щоб відвернути увагу хижака від свого тіла^[3].

Живлення

Синьохвості блискучі сцинки живляться комахами, зокрема цвіркунами, мухами і кониками, а також павуками і черв'яками^[5]. Іноді вони також доповнюють свій раціон рослинністю. Через свій невеликий розмір синьохвості блискучі сцинки шукають їжу на землі, на відкритих скелях і серед невисокої рослинності, і, як правило, їсть лише повільну здобич^[7].

Розмноження

Самці і самиці синьохвостих блискучих сцинків починають розмножуватися у віці 1 року, а тривалість життя цих ящірок в дикій природі становить 7 років. Самці синьохвостих блискучих сцинків демонструють поведіну залицяння, намагаючись знайти пару, а самиці виділяють біохімічні речовини, який повідомляє самцям, що самиця перебуває на фертильній стадії розмноження^[3]. Під час сезону розмноження самці синьохвостих блискучих сцинків часто борються один з одним, щоб завоювати самицю. Ці сцинки полігамні, що підвищує їхні шанси мати потомство. Як тільки самиця синьохвостого блискучого сцинка з острова Різдва буде запліднена, вона відкладає два яйця. Інкубаційний період триває 75 днів.^[7].

Поширення

Синьохвості блискучі сцинки були ендеміками острова Різдва до кінця 1990-х років, і зустрічалися по всьому острову^[8]. Наразі вони живуть в неволі на острові Різдва, в зоопарку Таронга та на невеликому острові Пулау-Блан в групі Кокосових островів, де вони були випущені у дику природу в рамках експерименту з контрольованого переселення^[en][6].

Збереження

Вимирання синьохвостих блискучих сцинків в дикій природі пояснюється появою на острові Різдва інвазивних хижих змій Lycodon capucinus та мурах Anoplolepis gracilipes^[4]. Програма з розведення цього виду, організована природоохоронним товариством Таронга, розпочалася з 66 сцинків, взятих у неволю до того, як їх популяція була знищена^[6]. Програма триває понад 10 років і має на меті випустити сцинків у їхнє рідне природне середовище^[6]. З тих пір, як природоохоронне товариство Таронга почало працювати над збереженням виду, на Кокосові острови було завезено 300 сцинків^[6].

Геном C. egeriae був секвенований у 2022 році, разом з геномом сцинка Lepidodactylus listeri, іншого ендеміка острова Різдва^[9]. Геном виявився генетично неооднорідним, що відображає значні розміри популяції в минулому. Тим не менш, долслідження геному також виявило ознаки нещодавнього інбридингу, ймовірно, спричинене тим, що сцинки, які використовувалися для збереження популяції в неволі, були спорідненими між собою^[9].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Cryptoblepharus egeriae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 27 грудня 2023
2. Cryptoblepharus egeriae у Reptarium.cz Reptile Database
3. Boulenger GA (1888). On the Reptiles of Christmas Island. Proceedings of the Zoological Society of London. 1888: 534—536. doi:10.1111/j.1469-7998.1888.tb06729.x. ISSN 0370-2774. (Ablepharus egeriae, new species, pp. 535–536).
4. Emery, Jon-Paul (2021). The lost lizards of Christmas Island: A retrospective assessment of factors driving the collapse of a native reptile community. Conservation Science and Practice. 3 (2). doi:10.1111/csp2.358. hdl:10536/DRO/DU:30147604. S2CID 234078176.
5. Options beyond captivity for two critically endangered Christmas Island reptiles. www.nespthreatenedspecies.edu.au. Процитовано 24 березня 2022.
6. Saving the Blue-Tailed Skink. Saving the Blue-Tailed Skink | Taronga Conservation Society Australia (англ.). Процитовано 24 березня 2022.
7. Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Cryptoblepharus egeriae, p. 81).
8. Oliver, Paul M.; Blom, Mozes P. K.; Cogger, Harold G.; Fisher, Robert N.; Richmond, Jonathan Q.; Woinarski, John C. Z. (30 червня 2018). Insular biogeographic origins and high phylogenetic distinctiveness for a recently depleted lizard fauna from Christmas Island, Australia. Biology Letters. 14 (6): 20170696. doi:10.1098/rsbl.2017.0696. PMC 6030605. PMID 29899126.
9. Dodge, Tristram O.; Farquharson, Katherine A.; Ford, Claire; Cavanagh, Lisa; Schubert, Kristen; Schumer, Molly; Belov, Katherine; Hogg, Carolyn J. (2023). Genomes of two Extinct‐in‐the‐Wild reptiles from Christmas Island reveal distinct evolutionary histories and conservation insights. Molecular Ecology Resources (англ.): 1755—0998.13780. doi:10.1111/1755-0998.13780. ISSN 1755-098X. PMID 36872490. S2CID 257363487.

Посилання

Oliver, Paul M.; Blom, Mozes P. K.; Cogger, Harold G.; Fisher, Robert N.; Richmond, Jonathan Q.; Woinarski, John C. Z. (30 червня 2018). Insular biogeographic origins and high phylogenetic distinctiveness for a recently depleted lizard fauna from Christmas Island, Australia. Biology Letters. 14 (6): 20170696. doi:10.1098/rsbl.2017.0696. PMC 6030605. PMID 29899126.