Jobim (альбом)



Jobim
Студійний альбом
ВиконавецьАнтоніу Карлус Жобін
Дата випускулистопад 1973[1]
Записаний11—13 грудня 1972[2]
Жанрбосанова, джаз, MPB
Тривалість46:18
Мовапортугальська, англійська
Студія звукозаписуColumbia 30th Street Studio, Нью-Йорк
ЛейблMCA (MCA 350)
ПродюсерClaus Ogermand Редагувати інформацію у Вікіданих
Хронологія Антоніу Карлус Жобін
Попередній
←
 Tide
(1970)
Elis & Tom
(1974)
Наступний
→
Matita Perê
Студійний альбом
ВиконавецьАнтоніу Карлус Жобін Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата випуску8 травня 1973
Жанрджаз, MPB
Тривалість42:23
Мовапортугальська
ЛейблPhilips (Phonogram Records)
ПродюсерClaus Ogermand Редагувати інформацію у Вікіданих
Хронологія Антоніу Карлус Жобін Редагувати інформацію у Вікіданих
Попередній
←
 Tide
(1970)
Elis & Tom
(1974)
Наступний
→
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 2.5/5 зірок[3]
RYM 3.68/5 зірок[4]

Jobim — сьомий сольний альбом Антоніу Карлуса Жобіна, що вийшов у листопаді 1973 року на лейблах MCA Records. Під назвою Matita Perê цей альбом (за виключенням англомовної «Waters of March») у травні 1973 року видав у Бразилії лейбл Philips.

Запис

[ред. | ред. код]

Запис альбому відбувся 11, 12 та 13 грудня 1972 року в студії Columbia на 30-й вулиці у Нью-Йорку.[5] Студія була відома під назвою «Церква» (The Church), оскільки до переобладнання для звукозапису була культовою спорудою різних церков, і мала унікальні акустичні властивості, в ній відбувалися записи легендарних творів і виконавців: Kind of Blue Майлза Девіса, Time Out Дейва Брубека, West Side Story Леонарда Бернстайна, перших альбомів Боба Ділана і класичного піаніста Гленна Гульда.

Аранжування (окрім титульного треку альбому, аранжованого Дорі Кайммі) Жобім доручив Клаусу Огерману, з яким мав глибоке порозуміння і багатий попередній досвід співпраці над альбомами The Composer of Desafinado Plays (1963), Francis Albert Sinatra & Antônio Carlos Jobim (1967), Wave (1967) та Tide (1970). В інструментальному супроводі також беруть участь відомі виконавці, що працювали над попередніми альбомами. Перша спроба запису Matita Perê, за свідченням Дорі Кайммі, сталася у Бразилії. Тоді Жобім зібрав в старій студії Columbia в центрі Ріо-де-Жанейро величезний оркестр, але, незадоволений звуком, аранжуванням та виконанням, припинив роботу.[6]

Огляд

[ред. | ред. код]

Альбом відкриває «Águas de Março», одна з найвідоміших пісень (згідно з джазовим критиком Леонардом Фезером — одна з 10 найкращих пісень XX сторіччя[7]), створена Жобімом у березні 1972 року. Це був не перший її запис, у травні 1972 року вона вже виходила на експеріментальному «кишеньковому диску» журналу O Pasquim.[8]. Жобім співає її португальською, акомпануючи собі на гітарі й фортепіано, у супроводі Аірто Морейра (перкусія) та Жуана Пальми (барабани), басистів Рона Картера і [Річарда Девіса, тромбоніста Урбі Гріна та флейтистів Джеррі Доджена, Ромео Пенка, Філа Боднера, Дона Хаммонда і Рея Бакенстайна.[6]

Романтична, пристрасна і сюрреалістична балада з присмаком самби — наступна пісня альбому, «Ana Luiza». Аранжування та ефектна оркестровка роблять її однією з найкращих композицій альбому.[6]

Пісня «Matita Perê» (титульний трек) створена у співавторстві з Паулу Сесаром Пінєйру, під впливом оповідання Ґімарайнса Роза «O Duelo», а також творів Маріу Пальмеріу і Карлуса Друммонда де Андраде. Це єдина композиція альбому аранжована Дорі Кайммі, складна, багатошарова, що й дотепер є предметом досліджень музикознавців. Matita Perê — це назва поширеного в Бразилії птаха з ряду зозуль, а також міфологічної бразильської істоти, одноногого чорношкірого хлопчика в червоній шапці, кепкуна й капосника, що може перетворюватись на цього птаха.[6][5]

...«Matita Perê», історія, своєрідний короткий фільм. Це напівсимфонічна пісня, занадто тривала для радіо — майже десять хвилин запису. Коли я сказав йому, що ця пісня не відтворюватиметься на радіо, він відповів: «Ця пісня не для цього часу. Це на майбутнє.»
Оригінальний текст (порт.)
[...Matita Perê, uma história, uma espécie de filme – um curta. É uma música meio sinfônica, com um tempo muito grande para o rádio – quase dez minutos de gravação. Quando disse pra ele que ‘essa música não vai ser tocada no rádio’, ele me respondeu: ‘Mas essa música não é para agora. É para adiante’.] Помилка: {{Lang}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)
— Паулу Сесар Пінєйру[6]

До альбому також увійшла сюїта «Crônica da Casa Assassinada» з чотирьох частин, що стали саундтреками бразильського фільму «A Casa Assassinada» (1971) Паулу Сесара Саресені.[9]

З піснею «Nuvens Douradas» («Золоті хмари») виникла проблема, оскільки вона нагадувала створену понад 10 років тому композитором Вадіку у партнерстві з Марину Пінту пісню «Prece» («Молитва»). Заїра Пінту, вдова Марину, навіть погрожувала подати з цього приводу до суду. Коли критик Тарік де Соуза звернув увагу композитора на подібність двох пісень, той був вкрай здивований, але «Nuvens Douradas» відтоді більше не публікувалась і не виконувалась.[5]

Спеціально для американського релізу Антоніу Карлус Жобім написав альтернативний текст «Águas de Março» — «Waters of March». Це не переклад, а самостійний твір, написаний маестро у нью-йоркському готелі «Адамс» безпосередньо до запису з властивою йому прискіпливостю і уважністю до кожного слова.[5]

Критика

[ред. | ред. код]

Композитор і піаніст Кіку Контінентіну розцінює альбом, як «занурення композитора в глибини Бразилії. Літературно-географічні посилання задають тон музично-поетичної саги… Інтелектуальні аранжування і „найкраща у світі“ оркестровка надають альбому універсального характеру». Хоча дослідження альбому, на думку Контінентіну, далекі від завершення, достеменно відомо, що це запис, обов'язково присутній у будь-якому дослідженні постмодерністської музики, запис, який сприяє зустрічі практично всіх найкращих надбань європейській музиці, від Равеля до Шопена, Дебюссі та інших світових майстрів.[6]

В огляді на AllMusic Річард С. Гінелл характеризує альбом як прорив та «вибух Жобіма… з босанови на невідому територію».[3]

У складеному 2007 року часописом Rolling Stone Brasil списку «100 головних альбомів бразильської музики» (порт. «Os 100 Maiores Discos da Música Brasileira») Matita Perê посідає 83 місце.[10]

Список композицій

[ред. | ред. код]
Трек Назва Автори Тривалість
A1 «Águas de Março» Антоніу Карлус Жобін 3:55
A2 «Ana Luiza» Антоніу Карлус Жобін 5:25
A3 «Matita Perê» Антоніу Карлус Жобін, Паулу Сезар Пінєйру 7:17
A4 «Tempo do Mar» Антоніу Карлус Жобін 5:03
B1 «The Mantiqueira Range» Паулу Жобін 3:29
B2 «Crônica da Casa Assassinada» Антоніу Карлус Жобін, Вінісіус ді Морайс 9:57
B2.a «Trem Para Cordisburgo»
B2.b «Chora Coração»
B2.c «Jardim Abandonado»
B2.d «Milagre E Palhaços»
B3 «Um Rancho nas Nuvens» Антоніу Карлус Жобін 4:01
B4 «Nuvens Douradas» Антоніу Карлус Жобін 3:16
B5 «Waters of March» Антоніу Карлус Жобін 3:55

Виконавці

[ред. | ред. код]
  • Антоніу Карлус Жобін — фортепіано, гітара, вокал
  • Клаус Огерман — аранжувальник і диригент
  • Річард Девіс, Рон Картер — контрабаси
  • Гаррі Лукофскі — концертмейстер, скрипка
  • Аїрто Морейра, Жуан Пальм — перкусія, барабани
  • Джордж Девенс — перкусія
  • Дон Хеммонд, Джеррі Доджен, Філ Боднер, Рей Бекенштейн, Ромео Пенк — флейти
  • Урбі Грін — тромбон

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ New LP/Tape Releases (англ.). Т. vol.85, № 47. 24 листопада 1973. с. 32. ISSN 0006-2510.  {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка)
  2. ↑ Muggiati, Roberto (2014). "Essa música e para adiante" - Álbum Matita Perê - Artista Tom Jobim. У Albuquerque, Célio (ред.). 1973 - O ano que reinventou a MPB (порт.). Sonora Editora. ISBN 978-8-5665-6710-6. 
  3. ↑ а б Ginell, Richard S. Jobim • Antônio Carlos Jobim • Overview. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2014. 
  4. ↑ Rate Your Music• Matita Perê
  5. ↑ а б в г Cabral, Sérgio (2016). Antônio Carlos Jobim, Uma Biografia (порт.). Editora Lazuli LTDA. ISBN 978-8-5786-5108-4. 
  6. ↑ а б в г д е Continentino, Kiko (березень, 2008). Matita Perê (порт.). 
  7. ↑ Sullivan, Steve (2017). Encyclopedia of Great Popular Song Recordings (англ.). Т. vol.3. Rowman & Littlefield. с. 505. ISBN 978-1-4422-5449-7. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 травня 2019. 
  8. ↑ "Águas de Março" foi revelada pelo "Pasquim". Folha de São Paulo (порт.). 18 травня 2001. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. 
  9. ↑ Jobim, Antonio Carlos (2011). Antonio Carlos Jobim for Classical Guitar (порт.). Mel Bay Publications. с. 7. ISBN 978-1-6097-4637-7. 
  10. ↑ Os 100 Maiores Discos da Música Brasileira • 83 • Matita Perê - Tom Jobim (1973, Philips). Rolling Stone Brasil (порт.). 2007. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013.  [Архівовано 2013-10-07 у Wayback Machine.]