TAS2R3

TAS2R3
Ідентифікатори
Символи	TAS2R3, T2R3, taste 2 receptor member 3
Зовнішні ІД	OMIM: 604868 MGI: 3606604 HomoloGene: 23231 GeneCards: TAS2R3
Онтологія гена Молекулярна функція • G protein-coupled receptor activity • signal transducer activity • taste receptor activity • bitter taste receptor activity Клітинна компонента • клітинна мембрана • мембрана • integral component of membrane Біологічний процес • detection of chemical stimulus involved in sensory perception of bitter taste • sensory perception of taste • GO:0072468 сигнальна трансдукція • відповідь на стимул • G protein-coupled receptor signaling pathway Джерела:Amigo / QuickGO
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види	Людина	Миша
Entrez	50831	574417
Ensembl	ENSG00000127362	ENSMUSG00000052850
UniProt	Q9NYW6	Q7TQA7
RefSeq (мРНК)	NM_016943	NM_001025385
RefSeq (білок)	NP_058639	NP_001020556
Локус (UCSC)	Хр. 7: 141.76 – 141.77 Mb	Хр. 6: 40.47 – 40.47 Mb
PubMed search	[1]	[2]
Вікідані
Див./Ред. для людей Див./Ред. для мишей

TAS2R3 (англ. Taste 2 receptor member 3) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 7-ї хромосоми.^[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 316 амінокислот, а молекулярна маса — 35 915^[4].

Послідовність амінокислот

10		20		30		40		50
MMGLTEGVFL		ILSGTQFTLG		ILVNCFIELV		NGSSWFKTKR		MSLSDFIITT
LALLRIILLC		IILTDSFLIE		FSPNTHDSGI		IMQIIDVSWT		FTNHLSIWLA
TCLGVLYCLK		IASFSHPTFL		WLKWRVSRVM		VWMLLGALLL		SCGSTASLIN
EFKLYSVFRG		IEATRNVTEH		FRKKRSEYYL		IHVLGTLWYL		PPLIVSLASY
SLLIFSLGRH		TRQMLQNGTS		SRDPTTEAHK		RAIRIILSFF		FLFLLYFLAF
LIASFGNFLP		KTKMAKMIGE		VMTMFYPAGH		SFILILGNSK		LKQTFVVMLR
CESGHLKPGS		KGPIFS

A: Аланін
C: Цистеїн
D: Аспарагінова кислота
E: Глутамінова кислота
F: Фенілаланін
G: Гліцин
H: Гістидин
I: Ізолейцин
K: Лізин
L: Лейцин
M: Метіонін
N: Аспарагін
P: Пролін
Q: Глутамін
R: Аргінін
S: Серин
T: Треонін
V: Валін
W: Триптофан

Y: Тирозин

Кодований геном білок за функціями належить до рецепторів, g-білокспряжених рецепторів, білків внутрішньоклітинного сигналінгу. Локалізований у мембрані.

Література

• Fischer A., Gilad Y., Man O., Paeaebo S. (2005). Evolution of bitter taste receptors in humans and apes. Mol. Biol. Evol. 22: 432—436. PMID 15496549 doi:10.1093/molbev/msi027
• The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 doi:10.1101/gr.2596504
• Montmayeur J.-P., Matsunami H. (2002). Receptors for bitter and sweet taste. Curr. Opin. Neurobiol. 12: 366—371. PMID 12139982 doi:10.1016/S0959-4388(02)00345-8
• Margolskee R.F. (2002). Molecular mechanisms of bitter and sweet taste transduction. J. Biol. Chem. 277: 1—4. PMID 11696554 doi:10.1074/jbc.R100054200

Примітки

1. Human PubMed Reference:.
2. Mouse PubMed Reference:.
3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:14910 (англ.) . Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 7 вересня 2017. [Архівовано 2016-03-13 у Wayback Machine.]
4. UniProt, Q9NYW6 (англ.) . Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2017.

Див. також

• Хромосома 7

Портал «Біологія»   Портал «Хімія»