TAS2R7

TAS2R7
Ідентифікатори
Символи	TAS2R7, T2R7, TRB4, taste 2 receptor member 7
Зовнішні ІД	OMIM: 604793 MGI: 2681278 HomoloGene: 41536 GeneCards: TAS2R7
Онтологія гена Молекулярна функція • G protein-coupled receptor activity • signal transducer activity • taste receptor activity • bitter taste receptor activity Клітинна компонента • клітинна мембрана • мембрана • integral component of membrane Біологічний процес • detection of chemical stimulus involved in sensory perception of bitter taste • GO:0072468 сигнальна трансдукція • відповідь на стимул • sensory perception of taste • G protein-coupled receptor signaling pathway Джерела:Amigo / QuickGO
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види	Людина	Миша
Entrez	50837	387355
Ensembl	ENSG00000121377 ENSG00000273326 ENSG00000274327	ENSMUSG00000054497
UniProt	Q9NYW3	P59530
RefSeq (мРНК)	NM_023919	NM_199156
RefSeq (білок)	NP_076408	NP_954607
Локус (UCSC)	Хр. 12: 10.8 – 10.8 Mb	Хр. 6: 131.61 – 131.61 Mb
PubMed search	[1]	[2]
Вікідані
Див./Ред. для людей Див./Ред. для мишей

TAS2R7 (англ. Taste 2 receptor member 7) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 12-ї хромосоми.^[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 318 амінокислот, а молекулярна маса — 36 550^[4].

Послідовність амінокислот

10		20		30		40		50
MADKVQTTLL		FLAVGEFSVG		ILGNAFIGLV		NCMDWVKKRK		IASIDLILTS
LAISRICLLC		VILLDCFILV		LYPDVYATGK		EMRIIDFFWT		LTNHLSIWFA
TCLSIYYFFK		IGNFFHPLFL		WMKWRIDRVI		SWILLGCVVL		SVFISLPATE
NLNADFRFCV		KAKRKTNLTW		SCRVNKTQHA		STKLFLNLAT		LLPFCVCLMS
FFLLILSLRR		HIRRMQLSAT		GCRDPSTEAH		VRALKAVISF		LLLFIAYYLS
FLIATSSYFM		PETELAVIFG		ESIALIYPSS		HSFILILGNN		KLRHASLKVI
WKVMSILKGR		KFQQHKQI

A: Аланін
C: Цистеїн
D: Аспарагінова кислота
E: Глутамінова кислота
F: Фенілаланін
G: Гліцин
H: Гістидин
I: Ізолейцин
K: Лізин
L: Лейцин
M: Метіонін
N: Аспарагін
P: Пролін
Q: Глутамін
R: Аргінін
S: Серин
T: Треонін
V: Валін
W: Триптофан

Y: Тирозин

Кодований геном білок за функціями належить до рецепторів, g-білокспряжених рецепторів, білків внутрішньоклітинного сигналінгу. Локалізований у мембрані.

Література

• Fischer A., Gilad Y., Man O., Paeaebo S. (2005). Evolution of bitter taste receptors in humans and apes. Mol. Biol. Evol. 22: 432—436. PMID 15496549 doi:10.1093/molbev/msi027
• The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 doi:10.1101/gr.2596504
• Montmayeur J.-P., Matsunami H. (2002). Receptors for bitter and sweet taste. Curr. Opin. Neurobiol. 12: 366—371. PMID 12139982 doi:10.1016/S0959-4388(02)00345-8
• Margolskee R.F. (2002). Molecular mechanisms of bitter and sweet taste transduction. J. Biol. Chem. 277: 1—4. PMID 11696554 doi:10.1074/jbc.R100054200

Примітки

1. Human PubMed Reference:.
2. Mouse PubMed Reference:.
3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:14913 (англ.) . Процитовано 11 вересня 2017.
4. UniProt, Q9NYW3 (англ.) . Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.

Див. також

• Хромосома 12

Портал «Біологія»   Портал «Хімія»