The Lost Tapes (збірка Can)

The Lost Tapes
Музична збірка
ВиконавецьCan
Дата випуску18 червня 2012
Записаний1968–1977
ЖанрКраут-рок, експериментальний рок, психоделічний рок
Тривалість195:55
ЛейблSpoon Records
ПродюсерCan
Хронологія Can
Попередній
←
Rite Time
(1989)
Наступний
→
Професійні огляди
Сукупні оцінки
Джерело Рейтинг
Metacritic 85/100[1]
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 4/5 зірок[2]
Blurt 9/10 зірок[3]
Clash 7/10[4]
Filter 90 %[5]
God is in the TV 5/5[6]
The Independent 5/5 зірок[7]
NME 4/5 зірок[8]
Pitchfork 7.1/10[9]
Uncut 4.5/5 зірок[10]
Tom Hull A−[11]

The Lost Tapes — це альбом-компіляція студійних та концертних записів німецького експериментального рок-гурту Can, який спочатку вийшов як LP у 2012 році на лейблі Spoon Records спільно з Mute Records. Кураторами компіляції виступили Ірмін Шмідт і Деніел Міллер, упорядниками — Ірмін Шмідт і Джоно Подмор, а редактором — Джоно Подмор.

Переїзд студії та пошук матеріалу

[ред. | ред. код]

Коли студію Can у Вайлерсвісті продали Німецькому музею рок-н-ролу,[12] вони викупили все, включно з армійськими матрацами, якими були вкриті стіни для звукоізоляції, і перевезли її до Гронау. Під час демонтажу студії було знайдено мастер-плівки, які зберігалися в архіві Spoon. Ніхто не був впевнений, що на них записано, доки Ірмін Шмідт та його давній співробітник Джоно Подмор не почали переглядати понад 30 годин музики з ледь розбірливими етикетками. Вони знайшли багаторічний архівний матеріал, але це були не нарізки, а треки, які були відкладені на полицю з різних причин — саундтреки до фільмів, які так і не вийшли на екрани, і треки, які не потрапили до фінальних версій альбомів через брак місця. Ірмін Шмідт пояснює: «Очевидно, що плівки не були насправді втрачені, але пролежали в шафах студійного архіву так довго, що всі про них просто забули. Усі, крім Хільдеґард [Шмідт, дружина Ірміна], яка охороняє Can і його роботу, як дракон охороняє золото Нібелунгів, і не дозволяє забути про них».[13]

Фінальний монтаж та відгуки

[ред. | ред. код]

Фінальна версія треків, датована 1968—1977 роками, включає студійний матеріал, записаний у Нерфеніху та студії Can у Вайлерсвісті у складі Хольгера Чукая на бас-гітарі, Міхаеля Каролі на гітарі, Яки Лібецайта на барабанах та Ірміна Шмідта на клавішних, а на більшості треків — вокал Малкольма Муні або Дамо Сузукі.

Окрім визнання критиків, альбом також мав великий успіх у незалежних музичних магазинах Великої Британії, де він увійшов до офіційного чарту музичних магазинів на першу позицію.

Трек-лист

[ред. | ред. код]
CD 1
#НазваАвтор(и)Тривалість
1.«Millionenspiel» (1969)Хольгер Чукай, Міхаель Каролі , Яки Лібецайт, Ірмін Шмідт5:49
2.«Waiting for the Streetcar» (1968/1969)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Малкольм Муні10:08
3.«Evening All Day» (1972)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт6:58
4.«Deadly Doris» (1968)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Муні3:10
5.«Graublau» (1969)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт16:47
6.«When Darkness Comes» (1969)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Муні3:48
7.«Blind Mirror Surf» (1968)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Девід Джонсон8:39
8.«Oscura Primavera» (1968)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Джонсон3:19
9.«Bubble Rap» (1972)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Дамо Сузукі9:24
CD 2
#НазваАвтор(и)Тривалість
1.«Your Friendly Neighbourhood Whore» (1969)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Муні3:43
2.«True Story» (1968)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Муні4:30
3.«The Agreement» (1971)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Муні0:37
4.«Midnight Sky» (1968)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Муні2:44
5.«Desert» (1969)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Муні3:20
6.«Spoon (Live)» (1972)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Сузукі16:47
7.«Dead Pigeon Suite» (1972)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Сузукі11:47
8.«Abra Cada Braxas» (1973)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Сузукі10:12
9.«A Swan Is Born» (1972)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Сузукі3:00
10.«The Loop» (1974)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт2:33
CD 3
#НазваАвтор(и)Тривалість
1.«Godzilla Fragment» (1975)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт1:59
2.«On the Way to Mother Sky» (1970)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт4:35
3.«Midnight Men» (1975)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт7:35
4.«Networks of Foam» (1975)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт12:36
5.«Messer, Scissors, Fork and Light» (1972)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Сузукі8:24
6.«Barnacles» (1977)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Роско Ґі7:46
7.«E.F.S. 108» (1976)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт2:07
8.«Private Nocturnal» (1975)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт6:49
9.«Alice» (1974)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт1:56
10.«Mushroom (Live)» (1972)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Сузукі8:18
11.«One More Saturday Night (Live)» (1973)Чукай, Каролі, Лібецайт, Шмідт, Сузукі6:34

Персоналії

[ред. | ред. код]
  • Хольгер Чукай — бас, звукорежисер, редактор
  • Міхаель Каролі — гітара
  • Яки Лібецайт — барабани
  • Ірмін Шмідт — клавішні
  • Малкольм Муні — вокал
  • Дамо Сузукі — вокал
  • Девід Джонсон — флейта на «Millionenspiel», «Blind Mirror Surf» і «Oscura Primavera»
  • Роско Ґі — бас на «Barnacles»
  • Герд Дудек — саксофон на «Millionenspiel»
  • Джоно Подмор — редактор

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Lost Tapes - Can. Metacritic.
  2. Thomas, Fred. The Lost Tapes - Can на сайті AllMusic. Процитовано 2024-01-07. (англ.)
  3. The Lost Tapes by Can on Blurt Online. 17 липня 2012. Архів оригіналу за 17 липня 2012.
  4. Interviews, Clash Magazine Music News, Reviews &; Murray, Robin (18 червня 2012). Can - The Lost Tapes.
  5. FILTER Magazine - Reviews - Can. 22 червня 2012. Архів оригіналу за 22 червня 2012.
  6. Valvona·Albums·, Dominic (31 травня 2012). Can - The Lost Tapes (Mute) - God Is In The TV.
  7. Album: Can, The Lost Tapes 1968-1975 (Spoon/Mute). The Independent. 14 червня 2012.
  8. Can - 'The Lost Tapes'. NME. 12 червня 2012.
  9. Wolk, Douglas (18 червня 2012). Can: The Lost Tapes. Album Reviews. Pitchfork. Процитовано 7 січня 2024.
  10. Can - The Lost Tapes. 21 червня 2012.
  11. Tom Hull: Grade List: Can. tomhull.com.
  12. rock'n'popmuseum Gronau | Home. Rock-popmuseum.com. Процитовано 7 січня 2024.
  13. Can to release Lost Tapes box set. Fact Magazine (амер.). 30 березня 2012. Процитовано 7 січня 2024.