Іван Кнорр | |
---|---|
нім. Iwan Knorr | |
Основна інформація | |
Дата народження | 3 січня 1853 |
Місце народження | Гнев |
Дата смерті | 22 грудня 1925 (72 роки) |
Місце смерті | Франкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау, Королівство Пруссія, Німецький Райх |
Громадянство | Королівство Пруссія |
Професії | композитор, музикознавець, музичний педагог |
Освіта | Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона |
Вчителі | Ернст Ріхтер, Карл Райнеке і Ігнац Мошелес |
Відомі учні | Algernon Ashtond, Walter Braunfelsd, Оскар Фрід, Ганс Пфіцнер, Cyril Scottd, Ernst Tochd і Bernhard Seklesd |
Інструменти | фортепіано |
Псевдоніми | Ivan Otto Armand |
Заклад | Франкфуртський університет музики та виконавських мистецтв і Консерваторія Гоха |
Файли у Вікісховищі |
Іван Кнорр (нім. Iwan Knorr; 3 січня 1853, Меве — 22 грудня 1916, Франкфурт-на-Майні) — німецький композитор і історик-музикознавець.
Кнорр провів дитинство в Україні, куди його батьки переїхали в 1857 році. Навчався в Лейпцизькій консерваторії у Ігнаца Мошелесаа, Ернста Фрідріха Ріхтера і Карла Райнеке. З 1874 читав лекції про музику, а з 1878 і з музичної теорії в Харківському музичному товаристві. У 1883 повернувся до Німеччини і став викладати у Франкфурті-на-Майні в консерваторії Гоха, з 1908 був її директором. Учнями Кнорра були Отто Клемперер, Ернст Блох, Персі Грейнджер, Сиріл Скотт, Володимир Сокальський Роджер Кілтер, Борис Гамбург і багато інших.
Перебування в українському середовищі відклалось у творчій спадщині Кнорра: він написав «Українські пісні про кохання» (нім. «Ukrainische Liebeslieder») для чотирьох голосів з фортепіанним супроводом, двохактну оперу «Дуня» (поставлена в Кобленці в 1904) та ін. Кнорру також належить біографія П. І. Чайковського (Берлін, 1900). Крім того, Кнорром були написані підручники з гармонії і контрапункту, ряд інших музичних творів і музикознавчих робіт.
Це незавершена стаття про композитора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |