Іван Медек | |
---|---|
чеськ. Ivan Medek ![]() | |
![]() | |
Народився | 13 липня 1925[2][3][…] ![]() Прага, Чехословаччина[2][4][…] ![]() |
Помер | 6 січня 2010[1][2][…] (84 роки) ![]() Прага, Чехія[5] ![]() |
Поховання | Бржевновський цвинтар[6] ![]() |
Країна | ![]() ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | журналіст, письменник, музикант, музичний журналіст, політик ![]() |
Знання мов | чеська ![]() |
Членство | Committee for the Defense of the Unjustly Prosecutedd[7] ![]() |
Партія | Християнсько-демократичний союз — Чехословацька народна партія ![]() |
Батько | Рудольф Медекd ![]() |
Мати | Eva Medkovád ![]() |
Родичі | Антонін Славичекd ![]() |
Брати, сестри | Миколай Медек ![]() |
У шлюбі з | Ljuba Medkovád ![]() |
Автограф | ![]() |
Нагороди | |
|
Іван Медек (чеськ. Ivan Medek; 13 липня 1925, Прага[8] — 6 січня 2010, Прага[9]) — чеський журналіст, спочатку музикознавець, співробітник Чеського камерного оркестру та Чеської філармонії, музичний публіцист, теоретик і критик, Брат Мікулаша Медека.
Дитинство він провів у Національному пам'ятнику у Віткові, яким керував його батько Рудольф Медек. Закінчив початкову школу в Карліні, Академічну гімназію в Празі (чотири роки) та Празьку консерваторію, яку йому довелося кинути після перевороту в лютому 1948 року через ворожість до комуністичної партії та нового утворення[10].
Під час Празької весни він приєднався до Чехословацької народної партії з метою її реформування, і незабаром після вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини з неї вийшов. Після 1969 року йому було заборонено публічну діяльність, а в січні 1977 року, після підписання Хартії 77 у грудні, був звільнений із Супрафонту. Потім він працював фельдшером у лікарні На Франтішку, а після чергового звільнення (знову ж таки з політичних міркувань) посудомийкою в ресторані «Pod Kinskou». Після низки допитів та нападів з боку Державної безпеки в 1978 році, коли його вивезли з Праги,[11] оглушили і залишили в лісі, він емігрував до Австрії[12][13].
У Відні він підтримував контакти з дисидентськими колами в Чехословацькій Соціалістичній Республіці (Хартія 77, VONS), став кореспондентом «Голосу Америки» та співпрацював із «Вільною Європою» та іншими радіостанціями — BBC, Deutsche Welle, Radio Vatican. Він тісно співпрацював із мирянською католицькою асоціацією Анастаса Опаска Opus Bonum[14].
Після 1989 року був радником Чеської філармонії, радником міністра культури та головою Федеральної ради з питань радіомовлення та телебачення. У 1993—1996 роках працював в Канцелярії Президента Республіки Вацлава Гавела на посаді директора Департаменту внутрішньої політики, у 1996—1998 роках — керівником Управління (канцлером).[15]
З 1991 року — кавалер ордена Томаша Ґарріґа Масарика. У 1999 році нагороджений медаллю «За заслуги»[16]. У 2008 році він отримав премію журналіста імені Фердинанда Пероутки[17].
Його фейлетони можна було почути в ефірі Радіо Класик FM і чеської редакції ВВС.
Він помер 6 січня 2010 року і був похований на Бржевновському кладовищі[18].
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в |title=
(довідка)