Аманда Лі Коу

Аманда Лі Коу
李婉婷
Народилася1988
Сінгапур
ДіяльністьПисьменниця
Alma materКолумбійський університет
НагородиСингапурська літературна премія, Міжнародна літературна премія, Henfield Prize
Сайт: amandaleekoe.com
CMNS: Аманда Лі Коу у Вікісховищі

Аманда Лі Коу (народилася прибл. 1988) [1] — американська письменниця сингапурського походження. Зараз мешкає в Нью-Йорку. Вона найбільш відома своїм дебютним романом «Світло далекої зірки»[2], який перекладено українською та опубліковано у Видавництві Старого Лева у 2022 році. Авторка була наймолодшою лауреаткою Сінгапурської літературної премії. [3] «Світло далекої зірки» була названа NPR однією з найкращих книг 2019 року [4] і стала бестселером №1 за версією Straits Times.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Аманда Лі Коу народилася в Сінгапурі, була старшою з трьох дітей у сім’ї китайських батьків, які обоє працювали в Singapore Airlines. Батько майбутньої письменниці був пілотом, а мати – стюардесою. [5] У дитинстві батько брав Аманду з собою в подорожі, а мати читала їй казки. [3] Її дідусь по батьківській лінії був робітником-теочу із Гуандуну, який емігрував до Сінгапуру. [5]

Дівчинка росла на фільмах Уся режисера Цуя Харка та фільмах Disney. Аманда Лі Коу описувала свій культурний досвід як «всеїдний». Вона говорила: «Мене завжди найбільше приваблював типаж лиходійки. Бріжит Лін у ролі Нареченої з білим волоссям зробила цей фільм моїм улюбленим. Я страшенно захоплювалася Лютеллою де Віль». [5]

Підлітковий період

[ред. | ред. код]

Навчаючись у школі для дівчаток у Сінгапурі, підлітка Аманда ненавиділа навчання, яке ґрунтувалося на механічному заучуванні, й часто повставала проти нього.[6] У школі Аманда Лі Коу вивчала німецьку мову.[5]

Рання закоханість Коу та цензурування гомосексуальності в Сінгапурі

[ред. | ред. код]

Підліткою Аманда Лі Коу закохалася в уйгурську футболістку.[5] Коли вчителі дізналися про їхні стосунки, то дівчину відправили на виправну консультацію. Коу заперечувала, що у неї є «видимі дивні моделі для наслідування», її ж називали «неправильною», «ненормальною» й змушували змінитися.[5]

У віці 15 років Аманда переглянула фільм «Години» в торговому центрі. Управління розвитку медіа Сінгапуру піддало цензурі три лесбійські поцілунки між Ніколь Кідман, яка грала Вірджинію Вульф, і Мірандою Річардсон; Джуліанна Мур і Тоні Колетт; Меріл Стріп і Еллісон Джейні. [7] Таке жорстке цензурування змусило Аманду шукати видалені сцени на YouTube. Зрештою дівчина знайшла відео фанатів, на якому Грета Гарбо цілує жінку у фільмі «Королева Христина» та Марлен Дітріх, ⁣ яка цілує жінку в фільмі Марокко.[5]

Відтак бісексуалка Марлен Дітріх стала кумиром Аманди Лі Коу. У підлітковому віці на стіні спальні Аманди висів плакат із зображенням цієї культової акторки. [5] У результаті дівчина зацікавилася веймарською культурою, описуючи «велику спорідненість з дадаїзмом, сюрреалізмом». Вона продовжила вивчати кінематограф у Сінгапурі, де пригадала, як плакала під час перегляду фільму Віма Вендерса «Небо над Берліном».

Юність

[ред. | ред. код]

Після закінчення навчання Аманда Лі Коу подавала заявку на роботу до французького журналу "Кінозошити", згодом хотіла стати танцівницею в бурлеск-клубах у Німеччині та Австралії. На жодну з цих заявок вона не отримала відповіді. Деякий час Аманда продавала вінтажний одяг та одяг ручної роботи на Etsy. Тоді ж Коу подавалася на участь у програмі Au pair як викладачка мандаринської. Тоді її заявка на робочу візу зіткнулася з проблемами. [5]

Працюючи офіціанткою в японському ресторані та фрілансеркою у креативному агентстві, Коу пережила маніакальний епізод, вона кинула роботу й почала писати.[5]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Сінгапур

[ред. | ред. код]

На початку своєї кар’єри в Сінгапурі Аманда Лі Коу писала оповідання та займалася редакторською роботою. Вона була редакторкою художньої літератури Esquire Singapore та журналу кінокритики Національного музею Сінгапуру Cinémathèque Quarterly. [8]

Оповідання, написані серією на початку 20-х, стали збіркою "Міністерство моральної паніки". Аманда Лі Коу вважає цю збірку «ранньою роботою (...) сирою (...), але необхідною для мене в той час». [8] Збірка, перша для Коу, одноголосно отримала Сінгапурську літературну премію у 2014 році, зробивши її наймолодшою лауреаткою найвищої літературної нагороди Сінгапуру. [9]

Того ж року Аманду Лі Коу було обрано для Міжнародної письменницької програми Університету Айови. Незабаром після цього вона отримала стипендію для участі в письменницькій програмі Колумбійського університету.

Нью-Йорк

[ред. | ред. код]

Аманда Лі Коу переїхала до Нью-Йорка у 2014 році. Вона витратила свої 10 000 доларів премії Сінгапурської літературної премії на оплату оренди своєї квартири в Брукліні. [10]

Початок роботи над "Світлом далекої зірки"

[ред. | ред. код]

Переглядаючи фотокнигу Нен Голдін у книгарні The Strand на Мангеттені, Коу натрапила на монографію Альфреда Айзенштадта з Марлен Дітріх на обкладинці. Всередині книги була фотографія Марлен Дітріх, Анни Мей Вонг і Лені Ріфеншталь разом. [11] Фотографія була зроблена під час їхньої зустрічі на балу в Берліні в 1928 році, до того, як усі три жінки досягли слави.

Аманда Лі Коу розповідає, що з моменту, як побачила цю фотографію, вона вирішила працювати саме над дослідженням життя відомих акторок для свого дебютного роману. Адже «інтимний проміжок в історії, бічна червоточина в часі» [6] дозволила їй «виходити за межі власного обмеженого часу та простору у спосіб, який міг би бути естетичним і скрупульозним». [5]

Рукопис «Світла далекої зірки» отримав премію Хенфілд у 2017 році за найкращий художній твір у програмі письменництва Колумбійського університету. [12] Коу підписала контракт з Wylie Agency, а рукопис продали Doubleday ще до того, як вона закінчила навчання. [6] У 2020 році переклад "Світла далекої зірки" вийшов в українському Видавництві Старого Лева.

Творчість

[ред. | ред. код]

"Міністерство моральної паніки" (Ministry of moral panic)

[ред. | ред. код]

"Міністерство моральної паніки" було опубліковано сінгапурською незалежною пресою Epigram Books у 2013 році. Збірка викликала сенсацію в літературному середовищі Сінгапуру[9]. Зокрема незвичайні й непохитні ідіосинкратичні персонажі із соціальної периферії, майстерно описані авторкою, поставили під сумнів консервативне сінгапурське життя.[13] Збірку вважали «підривною, художньою інтерпретацією того, як кинути виклик гомогенній силі панівного дискурсу».

Окрім отримання Сінгапурської літературної премії, "Міністерство моральної паніки" потрапило в короткий список Міжнародної літературної премії, також в короткий список премії LiBeraturpreis на Франкфуртському книжковому ярмарку. Збірка також була у довгому списку Frank O’Connor International Short Stories Award.

"Світло далекої зірки" (Delayed rays of a star)

[ред. | ред. код]

"Світло далекої зірки", як перший роман та міжнародний дебют Аманди Лі Коу, був опублікований видавництвом "Даблдей" у липні 2019 року. У "Видавництві Старого Лева" роман вийшов у 2020 році за сприяння National Art Council Singapore.

Publishers Weekly зазначив, що авторка "...вдало поєднує історичні факти з розлогою та щедрою оповіддю".[14]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Аманда Лі Коу назвала Серена К'єркегора та Ясунарі Кавабату митцями, які вплинули на її формування.[5]

Коу наголошує на вагомому впливі кінематографа на свою особистість. Серед визначних для неї творів є "Hiroshima mon amour" Алана Рене та Маргеріт Дюрас, "Занепалі янголи" Вонга Карвая, "Гіркі сльози Петри фон Кант" Райнера Вернера Фассбендера та "Шепіт і крик" Інґмара Берґмана. [5]

Аманда Лі Коу ідентифікує себе як квір.[6] Вона мешкає у Брукліні зі своєю партнеркою Кірстен Тен, сингапурською режисеркою та сценаристкою.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Peschel, Sabine (17 липня 2017). Why Singaporean author Amanda Lee Koe writes from the fringe. Deutsche Welle. Процитовано 29 лютого 2020.
  2. ↑ Коу, Аманда Лі (2022). Світло далекої зірки. Київ: Видавництво Старого Лева. с. 584. ISBN 978-966-448-009-0.
  3. ↑ а б в Local authors going global. The Straits Times. 9 липня 2019.
  4. ↑ NPR's Best Books Of 2020. NPR Visuals (амер.). Процитовано 5 липня 2021.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п A Secret Cut in History: Amanda Lee Koe Interviewed by Leah Dworkin – BOMB Magazine. bombmagazine.org. 11 липня 2019.
  6. ↑ а б в г Imagining the Secret Queer Lives of Legendary Movie Stars. Electric Literature. 10 липня 2019.
  7. ↑ Koe, Amanda Lee (7 серпня 2019). Loud, Lewd, Cheating, Smoking, Bisexual Degenerate: Marlene Dietrich, My Teenage Role Model. Literary Hub (амер.).
  8. ↑ а б Handal, Nathalie (8 січня 2018). The City and the Writer: In Singapore with Amanda Lee Koe. Words Without Borders.
  9. ↑ а б Said, Nabilah (23 листопада 2014). A perfect fit for writing. The Straits Times.
  10. ↑ Winning the Singapore Literature Prize, what good is it?. The Straits Times. 13 серпня 2018.
  11. ↑ Harvard. From the Harvard Art Museums' collections Marlene Dietrich, Anna May Wong, Leni Riefenstahl, Berlin. harvardartmuseums.org.
  12. ↑ Doubleday imprint to publish Lee Koe's novel. The Straits Times. 22 лютого 2018.
  13. ↑ Ho, Hannah Ming-yit (April 2019). Personal Narratives of Illness: Redressing Madness in the Singaporean Fiction of Amanda Lee Koe. Humanities. 8 (2): 70. doi:10.3390/h8020070.
  14. ↑ Fiction Book Review: Delayed Rays of a Star by Amanda Lee Koe. Publishers Weekly.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Коу А. Л. Світло далекої зірки. Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. 584 с.
  • Said N. A perfect fit for writing // The Straits Times. 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]