Андре Шастель | |
---|---|
фр. André Chastel[1] | |
Народився |
15 листопада 1912[2][3][…] XII округ Парижа, Париж[5] |
Помер |
18 липня 1990[2][3][…] (77 років) XVI округ Парижа, Париж[5] |
Поховання | Кладовище в Іврі-сюр-Сенd |
Країна | Франція[6][1] |
Діяльність | мистецтвознавець, професор |
Alma mater | ліцей Людовика Великого, Вища нормальна школа і Паризький університет |
Науковий ступінь | докторський ступінь[7] (1950) |
Науковий керівник | Augustin Renaudetd |
Вчителі | Henri Focillond |
Відомі учні | Antoine Schnapperd |
Знання мов | французька[8] |
Заклад | Колеж де Франс[9], Ле-Монд і Паризький університет |
Учасник | Друга світова війна |
Членство | Академія надписів та красного письменства (1990)[10][11], Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей, Американська академія мистецтв і наук, Баварська академія наук, Société de l'histoire de Paris et de l'Île-de-Franced і Академія витончених мистецтвd |
Нагороди | |
Андре Шастель (фр. André Chastel; 15 листопада 1912, Париж — 18 липня 1990, Неї-сюр-Сен) — французький мистецтвознавець, історик італійського Відродження. У Франції його називають «однією з найвпливовіших фігур в історії мистецтва у другій половині XX сторіччя»[12].
Закінчив Еколь Нормаль (1933, агреже 1937), паралельно слухав лекції Анрі Фосійона в Сорбонні. Під впливом від Ервіна Панофскі. Викладав в ліцеї в Гаврі .
Був мобілізований 1939 року, потрапив в полон, був в'язнем концтабору в Люббені. Звільнився 1942 року, продовжив викладацьку діяльність в ліцеях Шартра і Парижа.
Співробітник Інституту мистецтва та археології Сорбонни (1945—1948). Захистив докторську дисертацію по флорентійському мистецтву і гуманізму при Лоренцо Медічі (1950, наук. кер. Оґюстен Реноде). Керівник дослідницького напрямку в Практичній школі вищих досліджень (1951—1978), професор Інституту мистецтва та археології Сорбонни, де працював в 1955—1970 рр., професор Колеж де Франс (1970—1984). Член Академії написів і красного письменства (з 1975). Членкор Британської академії (1976).
Вніс великий внесок в опис і систематизацію культурної спадщини Франції. Постійний співробітник газети Le Monde, засновник кількох журналів з мистецтва: Мистецтво Франції (з 1961), Художній огляд (з 1968). Член численних наукових товариств і академій Франції та Італії. Дружив з багатьма сучасними художниками (Андре Массон, Етьєнн Айду, Нікола де Сталь), писав про них. Серед його учнів — Даніель Аррас, Жан Клер.
|