Анні Локвуд | |
---|---|
![]() | |
Анні Локвуд, 2020 рік. | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | англ. Annea Ferguson ![]() |
Дата народження | 29 липня 1939[1][2] (85 років) ![]() |
Місце народження | Крайстчерч, Нова Зеландія ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() ![]() |
Професії | композиторка, вчителька музики ![]() |
Освіта | Університет Кентерберіd ![]() |
Жанри | електронна музика ![]() |
Заклад | Коледж Вассара ![]() |
Лейбли | Gruenrekorderd ![]() |
У шлюбі з | Harvey Matusowd і Ruth Andersond ![]() |
annealockwood.com ![]() |
Анні Локвуд (29 липня 1939 , Крайстчерч
) — новозеландсько-американська композиторка і академічна музикантка. Викладала електронну музику в коледжі Вассар.[3] Відома за її аудіовізуальним перформансом з підпалювання фортепіано 1968 року.
Вивчала композицію та здобула ступінь бакалавра музики з відзнакою Кентерберійського університету в Новій Зеландії.[4] Вивчала композицію в кількох навчальних закладах по всій Європі у видатних викладачів: Королівський коледж музики з Пітером Расіном Фрікером (1961–63), Дармштадтські курси нової музики з Готфрідом Міхаелем Кенігом (1963–64), Кельнська вища школа музики, а також у Нідерландах. Наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років Локвуд працювала подорожуючи Європою та 1964 року оселилася в Лондоні.[5] Її композиції включають нетрадиційні інструменти, такі як скляні трубки, використані в аудіовізуальному перформансі «The Glass Concert» (1967)[6]. В її серії перформансів «Piano Transplants», Локвуд спалила, втопила та посадила фортепіано у локаціях Сполученого Королівства та Сполучених Штатів.[7][8]
1973 року, отримавши запрошення викладати в Гантерському коледжі, Локвуд переїхала до Нью-Йорка. Протягом цього періоду Локвуд працювала зі звуками навколишнього середовища, фіксуючи їх і створюючи розроблені композиції навколо екологічного натхнення: «Звукова карта річки Гудзон» (англ. A Sound Map of the Hudson River) (1982), «Світові ритми» (англ. World Rhythms) (1975) та частини, побудовані на архетипах та розмовах зі значущими людьми, «Бесіди з предками» (англ. Conversations with the Ancestors) (1979), складені на основі розмов з 4 жінками у віці вісімдесяти років, «Delta Run» (1982, заснований на розмові зі скульптором Вальтером Вінчею), і «Три короткі оповідання та апофеоз» (англ. Three Short Stories and Apotheosis) (1985).
Є відкритою лесбійкою[9]. 1973 року познайомилася з композиторкою Рут Андерсон[en], з якою була в стосунках до кінця життя.[10]
Найновіші твори Локвуд написані для акустично-електронних інструментів і включають мультимедійні та місцеві інструменти в її композиціях: «Тисячолітнє сновидіння» (англ. Thousand Year Dreaming) (1991) — твір для чотирьох диджериду, натхненний образами печери Ласко. 2002 року Локвуд почала працювати над своїм проєктом «Звукова карта річки Дунай» (англ. A Sound Map of the Danube River).[11] 2007 року Локвуд була нагороджена премією Генрі Коуелла за свою роботу.[12]
Її музика була представлена на фестивалях по всьому світу, включаючи події в Німеччині, Скандинавії, Італії, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії та США. Локвуд викладала з 1982 року в коледжі Вассар, де серед її учнів був Джонатан Елліот. Нині Локвуд є почесною професоркою цього коледжу, хоча все ще пише та виступає.
Її перформанс зі спаленням фортепіано (англ. Piano Burning) був відтворена кілька разів, в тому числі як завершальний трек в альбомі 2019 року «There Existed An Addiction To Blood» експериментального хіп-хоп гурту clipping[en].
Локвуд була представлена у короткометражному документальному фільмі 2021 року (англ. Annea Lockwood / a Film About Listening) і документальному фільмі 2022 року 32 звуки (англ. 32 Sounds), обидва зрежисовані Семом Гріном.[13][14]