Арман Декенінк

Арман Декенінк
Armand De Ceuninck
Народження27 травня 1858(1858-05-27)
Бельгія Мехелен
Смерть12 квітня 1935(1935-04-12) (76 років)
Бельгія Брюссель
КраїнаБельгія Бельгія
Приналежність Сухопутні війська Бельгії
Рід військартилерія
піхота
ОсвітаКоролівська військова академія
Роки служби18711919
Звання Генерал-лейтенант
Війни / битвиПерша світова війна
Бельгійська кампанія
Оборона Антверпена
Битва на Ізері
Друга Іпрська битва
Титулграф
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Леопольда I Великий офіцер Ордену Корони (Бельгія)
Воєнний хрест (Бельгія)
Воєнний хрест (Бельгія)
Медаль Ізера (Бельгія) Вогняний хрест (1914—1918) Пам'ятна медаль 1914—1918 (Бельгія)
Медаль Перемоги (Великобританія)
Медаль Перемоги (Великобританія)
Військовий хрест 1-го класу (Бельгія) Великий хрест ордену Білого орла (Сербія)
Королівський Вікторіанський орден Орден Вранішнього сонця 1 класу
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
ордена Лазні
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Орден військових заслуг (Іспанія)
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Командор ордена Оранських-Нассау (Нідерланди)
Командор ордену Зірки (Румунія) Командор ордена Вази (Швеція) Офіцер ордена «За заслуги» (Чилі)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Круа-де-Герр з пальмовою гилкою

Арман Декенінк (фр. Armand Léopold Théodore, Baron de Ceuninck; нар. 27 травня 1858, Мехелен — пом. 12 квітня 1935, Брюссель) — бельгійський воєначальник, генерал-лейтенант бельгійської армії, учасник Першої світової війни, міністр оборони Бельгії (1917—1918).

Біографія

[ред. | ред. код]

Арман Леопольд Теодор, барон Декенінк розпочав службу в бельгійській армії сержантом артилерії в 1874 році, потім поступив на навчання на факультет підготовки офіцерів артилерії та інженерних військ до Королівського військового коледжу. 1880 завершив навчання з присвоєнням звання суб-лейтенанта.

На початок Першої світової війни проходив службу полковником, начальником відділу при штабі Сухопутних військ. На його плечі покладались завдання мобілізаційної підготовки резерву та призову військовозобов'язаних з початком війни проти Бельгії.

6 вересня 1914 року А. Декенінку присвоєне звання генерал-майор та 9 вересня він отримав посаду командира 18-ї змішаної бригади гренадерів. Командував частиною під час боїв за Антверпен, проявив значні здібності та командирські якості. Вміло й енергійно керував бригадою в боях проти німецьких загарбників. Під час ар'єргардних боїв, коли бельгійська армія під тиском переважаючих сил кайзерівської армії відступала на захід, на його бригаду покладались завдання з прикриття флангів. Вів бої під Діксмейде, Лізерном, організовував оборону бельгійських сил по рубежу Ізерського каналу.

Під час битви на Ізері, два полки гренадерів і бригадна артилерія Декенінка брала участь у найзапекліших боях. А після здобутої перемоги генерал відповідав за сектор Оосткерке. 4 грудня його визначили керувати сектором оборони в Діксмейде.

З 5 січня 1915 року А. Декенінк призначений командиром 6-ї бельгійської піхотної дивізії. Надалі бився на Ізерському фронті. У квітні-травні 1915 року змагався проти німецьких військ під Іпром, де вперше в історії на Західному фронті застосували хімічну зброю — отруйні речовини з змістом хлору.

20 серпня 1915 року А. Декенінк підвищений у лейтенант-генерали бельгійської армії. 4 серпня 1917 року король Альберт І призначив його міністром оборони на заміну генералу Ш. де Броквілю. При Декенінгі штаб-квартира міністерства оборони перемістилася ближче до лінії фронту у Верне.

На посаді військового міністра Арман Декенінк доклав багато зусиль, намагаючись максимально забезпечити свої війська усім необхідним для ведення воєнних дій і часто перебував з візитами на передовій. 22 листопада 1918 року він залишив посаду міністра й згодом став командиром 4-ї піхотної дивізії, котра виконувала окупаційні функції в Німеччині.

1920 році він брав участь, як представник Королівства Бельгія, в роботі комітету Ліги Націй із роззброєння.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Командування військовими формуваннями (установами)
Бельгії
Попередник:
Шарль де Броквіль
міністр оборони Бельгії
4 серпня 1917 — 22 листопада 1918
Наступник:
Еміль Вандервельде

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела