Арпад Надаї

Арпад Надаї
Народився3 квітня 1883(1883-04-03)[1][2]
Будапешт, Австро-Угорщина
Помер18 липня 1963(1963-07-18)[2] (80 років)
Піттсбург, Пенсільванія, США[2]
Країна Угорщина
Діяльністьінженер, викладач університету
Alma materБерлінський технічний університет
ЗакладГеттінгенський університет
Westinghouse Electric
Нагороди

́Арпад Людвіг Н́адаї (угор. Nádai Árpád Lajos) — (3 квітня 1883, Будапешт — 18 липня 1963, Піттсбурґ) — видатний угорсько-американський вчений в галузі механіки, один із засновників сучасноі теорії пластичності.

Арпад Надаї народився в Будапешті, угорець за національністю. Вищу освіту він здобував спочатку в Будапештському університеті, а в 1906 році здобув ступінь механіка у Вищій технічній школі Цюриха. Учень Ауреля Стодолі - словацького вченого-теплотехніка. Після завершення навчання спочатку він працював на фабриці Schlick у Будапешті, а пізніше влаштувався інженером-конструктором у Мюнхені.

1909—1912 рр. був асистентом професора Ойгена Мейєра в Берлінському технічному університеті. 1911 р. здобув ступінь доктора технічних наук. 1918 року він був прийнятий до Інституту прикладної механіки, заснованого Феліксом Крістіаном Клейном та очолюваного Людвігом Прандтлем в Геттінгенському університеті, де він став запрошеним викладачем у 1923 році та повним професором прикладної механіки з 1926 року. У 1927 році він перебрався в США, де змінив Степана Тимошенка у лабораторії Вестінгауз.

1929 році він переїхав до Пітсбурґа, де став експертом та консультантом з машинобудування компанії Westinghouse Electric. В 1942—1946 рр. — консультант Морського відомства США.

Надаї був піонером теорії пластичності, з якої 1927 написав німецькою мовою підручник. Цей підручник, перекладений англійською мовою 1931 року, став першим англомовним підручником з теорії пластичності.

Основні дослідження присвячені теорії пластичності, реології, теорії пружних пластин, геомеханці. Показав, що початок плинності залежить від швидкості деформування. Здійснив велику серію експериментів з дослідження плинності матеріалів. Вивчав поява локальних напружень у точці прикладання навантаження до пластини.

За видатні заслуги в галузі прикладної механіки Американське товариство інженерів-механіків (ASME) 1958 року нагородило його медаллю Тимошенка[3]. 1960 року він був нагороджений медаллю Елліота Крессона інституту Франкліна у Філадельфії[4].

З 1975 року ASME заснувало медаль Надаї, якою щорічно нагороджує видатних матеріалознавців[5].

Арпад Надаї вийшов на пенсію в 1949 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://mek.oszk.hu/00300/00355/html/ABC10888/10890.htm
  2. ↑ а б в Magyar életrajzi lexikon / за ред. K. Ágnes — Budapest: Akadémiai Kiadó, 1967.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 6 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Реєстр лауреатів «Медалі Елліота Крессона».
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 6 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Die elastischen Platten: die Grundlagen und Verfahren zur Berechnung ihrer Formänderungen und Spannungen, sowie die Anwendungen der Theorie der ebenen zweidimensionalen elastischen Systeme auf praktische Aufgaben , Berlin, Springer 1925
  • Der bildsame Zustand der Werkstoffe, Springer 1931
  • Plasticity — a mechanics of the plastic state of matter, McGraw Hill 1931
  • Theory of flow and fracture of Solids, McGraw Hill 1950

Джерела

[ред. | ред. код]
  • А. Н. Боголюбов. Математики Механіки. — Київ: Наукова думка, 1983. С.- 341.
  • K. Osakada History of plasticity and metal forming analysis, 9. International Conference on Technology of Plasticity, 2008
  • Karl-Eugen Kurrer. The History of the Theory of Structures. Searching for Equilibrium, Ernst & Sohn] 2018, S. 716 und S. 1037 (Biografie), ISBN 978-3-433-03229-9.