Берман Матвій Давидович

Матвій Берман
Ім'я при народженні	Матвій Давидович Берман
Народився	10 квітня 1898(1898-04-10)  Адріановка, Каримський район, Читинська область, СРСР[2]
Помер	7 березня 1939(1939-03-07)[1] (40 років)  Москва, СРСР  ·вогнепальна рана
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	Іркутське військове училище^d
Членство	Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Військове звання	комісар державної безпеки 3-го рангу
Партія	КПРС
Брати, сестри	Берман Борис Давидович
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Матвій Давидович Берман (10 квітня 1898(1898-04-10) , Адріановка, Читинська область  — 7 березня 1939(1939-03-07) , Москва ) — високопоставлений співробітник ЧК-ОГПУ-НКВД СРСР, комісар державної безпеки 3-го рангу (1935). Начальник ГУЛАГ ОГПУ-НКВД (1932—1937). Один з організаторів та жертва Сталінського терору.

Ранні роки

Народився у Читинському повіті Забайкальської губернії в єврейській родині. Закінчив Іркутське військове училище, прапорщик. Учасник Жовтневої революції та Громадянської війни в Сибіру. У 1918 вступив в РКП(б).

ВЧК-ОГПУ-НКВД

З 1918 — голова повітової ЧК в Глазові Вятської губернії. За пияцтво виключався з РКП(б) в 1918, але незабаром відновлений. З 1920 по 1930 обіймав посади голів регіональних органів ВЧК-ГПУ (Томської, Єнісейської, Семипалатинської, Іркутської). В 1923—1924 нарком внутрішніх справ Бурят-Монгольської АРСР. В 1924 році входив до складу редколегії журналу «Життя Бурятії». В 1924 переведений на роботу в Середню Азію. В 1924—1927 — повпред ОГПУ в Середній Азії. В 1927—1928 голова ОГПУ УзРСР.

ГУЛАГ

З 1930 року — заступник начальника, а з 9 червня 1932 — начальник ГУЛАГ (до 16 серпня 1937). Одночасно був начальником переселенського відділу НКВС (1936), начальником будівництва каналу Волга-Москва (1936—1937), з вересня 1936 по серпень 1937 — заступник голови НКВС СРСР і одночасно начальник ГУЛАГу.

Згадується в книзі Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ»: «Належало б їм викласти на укосах каналу шість прізвищ — головних підручних у Сталіна і Ягоди, головних наглядачів Бєломора, шістьох найманих вбивць, записавши за кожним тисяч по тридцять життів: Фірін — Берман — Френкель — Коган — Раппопорт — Жук»^[3](рос.)

Останні роки

З серпня 1937 по грудень 1938 року — народний комісар зв'язку СРСР.

Член ЦВК СРСР в 1935—1937 роках, депутат Верховної ради СРСР 1-го скликання.

23 грудня виключений з ВКП(б) і 24 грудня 1938 арештований прямо в кабінеті Георгія Маленкова. Утримувався в Луб'янській в'язниці.

Розстріляний за вироком Військової колегії Верховного Суду СРСР 7 березня 1939 на розстрільному полігоні «Комунарка».

Див. також

• Великий терор

Примітки

1. Кто руководил НКВД. 1934-1941
   d:Track:Q125566566
2. https://nkvd.memo.ru/index.php/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD,_%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%B9_%D0%94%D0%B0%D0%B2%D1%8B%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
3. Олександр Солженіцин «Архіпелаг ГУЛАГ» Том 2. Частина 3. Глава 3.

Посилання

• Берман на сайті «Хронос» [Архівовано 26 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Берман на сайті «Меморіал» [Архівовано 23 травня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
• Берман на сайті «protivpytok.org» [Архівовано 24 листопада 2014 у Wayback Machine.](рос.)